«Кожен кілометр особливий»: лучани зустрілися з ветеранами, які продовжують марш із Гааги до Києва

До Луцька завітали троє ветеранів, учасників «Місії Київ: шлях, який не кожен витримує». Юрій Цинтилевич, Олександр Мірошниченко та Ігор Романюк продовжують марш, розпочатий у Гаазі чотирма нідерландськими військовими і чотирма українськими військовослужбовцями, які проходять реабілітацію в Нідерландах. Їхня мета – зібрати 130 тисяч євро на медичну допомогу, реабілітацію та психологічну підтримку для українських ветеранів і їхніх родин.
Головний ініціатор і учасник ходи – нідерландський морський пітхотинець і автор книги Levensduur Робін Імторн.
Загальна протяжність маршруту – з Гааги до Києва – сягає 2600 кілометрів. 1 червня четверо нідерландських військовослужбовців і четверо українських військових, які проходять реабілітацію в Нідерландах, вирушили з Гааги до українського кордону в 2000-кілометровому марш-кидку, долаючи 120 кілометрів на день. А вже 14 червня троє українських ветеранів продовжили цей марш від кордону з Польщею. Вони долають 600 кілометрів до Києва за маршрутом: Ягодин – Ковель – Луцьк – Рівне – Звягель – Житомир – Макарів – Київ.
Дорогою 15 червня ветерани зустрілися з лучанами в центральному парку. Це Юрій Цинтилевич – ветеран, служив з 2014 року, захищав Луганський аеропорт, учасник міжнародних забігів у складі ветеранської збірної України; Олександр Мірошниченко – ветеран, досвідчений бігун, учасник чемпіонату Європи з бігу по шосе у складі збірної України; Ігор Романюк – ветеран, координатор ветеранських програм ГО «ДОЛАДУ».Читати ще: Маршрут у вигляді сурми: у Луцьку благодійний «Забіг Кликунів» зібрав понад 250 учасників. Фото
Як розповіли ветерани, вони разом тренуються, тому вже перед стартом маршу розуміли, хто і з яким темпом долатиме визначену дистанцію.
«Першого дня ми з Сашком пробігли понад 40 кілометрів, другого – понад 30 кілометрів. Ігор також велику дистанцію пробіг. Він більше координує, займається технічними питаннями. Почали ми дистанцію з Ягодина. Нині емоції в нас просто зашкалюють. Волинська область – це зразок. Я думаю, що ми обов'язково зберемо заявлену суму», – поділився Юрій Цинтилевич.За його словами, кожен кілометр особливий, бо «з кожним кілометром ми наближаємося до своєї мети, привертаємо до неї увагу, на кожному кілометрі ми зустрічаємо позитивних людей, які підтримують нас».
Досвідчений марафонець Олександр Мірошниченко не вперше долучається до подібних благодійних ініціатив. Так, у грудні 2022 року він пробіг 55 кілометрів задля збору коштів на потреби свого побратима. Поки що це його найдовша подолана за день дистанція.
«Я бігаю вже шість років, тому знаю, як себе поводити, що в спеку потрібно пити кожні 15-20 хвилин. Побратими супроводжують нас на машині, вчасно подають воду, ізотонік, енергетичні гелі. Звісно, бігти важко, але наша мета надає наснаги і сил, щоб не зупинятися. Ми все зробимо», – зазначив Олександр Мірошниченко.Усім, хто бажає почати бігати, він радить поставити перед собою мету, яку хотів би досягнути, а також визначати короткотермінові завдання, наприклад, пробігти три-п’ять кілометрів.
«Я спочатку ставив собі за ціль пробігти п’ять кілометрів, потім 10 кілометрів, далі марафон. І тепер 600 кілометрів – це та мета, яка виникла зненацька», – сказав Олександр.Читати ще: У Луцьку стартував фестиваль здорового способу життя та відпочинку «Благо Fest». Фото
Ігор Романюк не є досвідченим спортсменом, але попри це вирішив доєднатися до маршу. Як зізнався, дистанції даються йому досить складно, але «підтримка хлопців, підтримка людей, які нас зустрічають на дистанції, надихають».
«Коли ти біжиш, у тебе вже майже немає сил і тут ти бачиш, як виходять люди з прапорами, діти, в тебе немов відкривається нове дихання. Я біжу, я йду ту дистанцію, яку ми визначили на день, – з перервами, але не зупиняюся, – сказав Ігор Романюк. – Моя найкраща мотивація – це наша мета і люди. Якби не ця мета і не людська підтримка, я не погодився би. До того ж поруч побратими».Ще він розповів про свою роботу в ГО «ДОЛАДУ». Він є координатором програми «ДОЛАДУ КЕМП», у рамках якої для ветеранів організовують табори з психоемоційного відновлення та мотивації.
«Влітку 2024-го я був учасником такого кемпу. На той час це мені було потрібно. В мене була велика депресія, мені було погано, я нічого не хотів… Дійшло до того, що я вже сам не справлявся. Тому я сказав рідним, що мені потрібна допомога. Я взяв участь у кемпі з психоемоційного відновлення і мотивації. Я побув у колі побратимів, на групових психологічних заняттях ми обговорювали проблеми, і я зрозумів, що всі ми маємо спільні проблеми. Це зближує, дає розуміння, що ти такий не один і що, об’єднавшись, ми можемо це подолати, соціалізуватися. Після кемпу мій світ змінився, у мене з’явилася велика мотивація рухатися вперед. І через місяць голова ГО «ДОЛАДУ» запропонувала мені долучитися до них. І я з задоволенням це зробив.
Я підписався на цю авантюру, щоб також розказати людям, що психоемоційна травма є не менш складною, ніж видимі фізичні травми, що збори на дрони, на армію не менш важливі за збори на відновлення ветеранів. Щодня ветеранів стає більше. Ми відлюдькуваті, ми не довіряємо цивільним. Є дуже велика прірва між цивільним і ветераном. І цю прірву потрібно заповнити чи збудувати над нею місток, щоб усім було комфортно і щоб ми будували нове вільне суспільство», – зауважив Ігор Романюк.Він додав, що для нього участь у марші – це ще й крута реабілітація. Особливо же запам’ятовуються йому на маршруті зустрічі з дітьми, які долучаються до ветеранів на певних дистанціях.
Хлопці зазначили, що після маршу планують продовжувати тренування та брати участь у всеукраїнських і міжнародних марафонах. Наприклад, Юрій Цинтилевич планує долучитися восени до марафону морської піхоти в США, Олександр Мірошниченко хоче в жовтні бігти Чемпіонат України з марафону, а Ігор Романюк спершу планує здолати напівмарафон.
Серед присутніх на зустрічі з учасниками маршу була матір лучанина Володимира Громика – одного з ветеранів-ініціаторів акції, який ішов з Гааги до польсько-українського кордону.
«Дякую нашим хлопцям! Мій син тяжко поранений після війни, там лікується вже третій рік. І він вирішив піти цим маршем. Звісно, я ним дуже сильно пишаюся. Бажаю йому і всім нашим хлопцям здоров’я! Чекаємо на перемогу!» – сказала вона.На різних ділянках маршруту до основних учасників марафону приєднаються українські ветерани з інших міст. Як очікують, до Києва військові мають дістатися 21 червня. Вони будуть фінішувати в парку імені Тараса Шевченка. Згодом мають намір піти до Майдану Незалежності, до Алеї Героїв.
«У мене в 2014 році на війні загинув молодший брат. Там стоїть його портрет. Я його сам туди поставив. Перше, що я зроблю, – це піду туди. Він мною пишався би», – сказав Олександр Мірошниченко.Місія реалізується Netherlands for Ukraine Foundation (NL4UA) та ГО «ДОЛАДУ». Проєкт триває за підтримки Міністерства оборони Нідерландів та Міністерства у справах ветеранів України.
Ольга ШЕРШЕНЬ
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Головний ініціатор і учасник ходи – нідерландський морський пітхотинець і автор книги Levensduur Робін Імторн.
Загальна протяжність маршруту – з Гааги до Києва – сягає 2600 кілометрів. 1 червня четверо нідерландських військовослужбовців і четверо українських військових, які проходять реабілітацію в Нідерландах, вирушили з Гааги до українського кордону в 2000-кілометровому марш-кидку, долаючи 120 кілометрів на день. А вже 14 червня троє українських ветеранів продовжили цей марш від кордону з Польщею. Вони долають 600 кілометрів до Києва за маршрутом: Ягодин – Ковель – Луцьк – Рівне – Звягель – Житомир – Макарів – Київ.
Дорогою 15 червня ветерани зустрілися з лучанами в центральному парку. Це Юрій Цинтилевич – ветеран, служив з 2014 року, захищав Луганський аеропорт, учасник міжнародних забігів у складі ветеранської збірної України; Олександр Мірошниченко – ветеран, досвідчений бігун, учасник чемпіонату Європи з бігу по шосе у складі збірної України; Ігор Романюк – ветеран, координатор ветеранських програм ГО «ДОЛАДУ».Читати ще: Маршрут у вигляді сурми: у Луцьку благодійний «Забіг Кликунів» зібрав понад 250 учасників. Фото
Як розповіли ветерани, вони разом тренуються, тому вже перед стартом маршу розуміли, хто і з яким темпом долатиме визначену дистанцію.
«Першого дня ми з Сашком пробігли понад 40 кілометрів, другого – понад 30 кілометрів. Ігор також велику дистанцію пробіг. Він більше координує, займається технічними питаннями. Почали ми дистанцію з Ягодина. Нині емоції в нас просто зашкалюють. Волинська область – це зразок. Я думаю, що ми обов'язково зберемо заявлену суму», – поділився Юрій Цинтилевич.За його словами, кожен кілометр особливий, бо «з кожним кілометром ми наближаємося до своєї мети, привертаємо до неї увагу, на кожному кілометрі ми зустрічаємо позитивних людей, які підтримують нас».
Досвідчений марафонець Олександр Мірошниченко не вперше долучається до подібних благодійних ініціатив. Так, у грудні 2022 року він пробіг 55 кілометрів задля збору коштів на потреби свого побратима. Поки що це його найдовша подолана за день дистанція.
«Я бігаю вже шість років, тому знаю, як себе поводити, що в спеку потрібно пити кожні 15-20 хвилин. Побратими супроводжують нас на машині, вчасно подають воду, ізотонік, енергетичні гелі. Звісно, бігти важко, але наша мета надає наснаги і сил, щоб не зупинятися. Ми все зробимо», – зазначив Олександр Мірошниченко.Усім, хто бажає почати бігати, він радить поставити перед собою мету, яку хотів би досягнути, а також визначати короткотермінові завдання, наприклад, пробігти три-п’ять кілометрів.
«Я спочатку ставив собі за ціль пробігти п’ять кілометрів, потім 10 кілометрів, далі марафон. І тепер 600 кілометрів – це та мета, яка виникла зненацька», – сказав Олександр.Читати ще: У Луцьку стартував фестиваль здорового способу життя та відпочинку «Благо Fest». Фото
Ігор Романюк не є досвідченим спортсменом, але попри це вирішив доєднатися до маршу. Як зізнався, дистанції даються йому досить складно, але «підтримка хлопців, підтримка людей, які нас зустрічають на дистанції, надихають».
«Коли ти біжиш, у тебе вже майже немає сил і тут ти бачиш, як виходять люди з прапорами, діти, в тебе немов відкривається нове дихання. Я біжу, я йду ту дистанцію, яку ми визначили на день, – з перервами, але не зупиняюся, – сказав Ігор Романюк. – Моя найкраща мотивація – це наша мета і люди. Якби не ця мета і не людська підтримка, я не погодився би. До того ж поруч побратими».Ще він розповів про свою роботу в ГО «ДОЛАДУ». Він є координатором програми «ДОЛАДУ КЕМП», у рамках якої для ветеранів організовують табори з психоемоційного відновлення та мотивації.
«Влітку 2024-го я був учасником такого кемпу. На той час це мені було потрібно. В мене була велика депресія, мені було погано, я нічого не хотів… Дійшло до того, що я вже сам не справлявся. Тому я сказав рідним, що мені потрібна допомога. Я взяв участь у кемпі з психоемоційного відновлення і мотивації. Я побув у колі побратимів, на групових психологічних заняттях ми обговорювали проблеми, і я зрозумів, що всі ми маємо спільні проблеми. Це зближує, дає розуміння, що ти такий не один і що, об’єднавшись, ми можемо це подолати, соціалізуватися. Після кемпу мій світ змінився, у мене з’явилася велика мотивація рухатися вперед. І через місяць голова ГО «ДОЛАДУ» запропонувала мені долучитися до них. І я з задоволенням це зробив.
Я підписався на цю авантюру, щоб також розказати людям, що психоемоційна травма є не менш складною, ніж видимі фізичні травми, що збори на дрони, на армію не менш важливі за збори на відновлення ветеранів. Щодня ветеранів стає більше. Ми відлюдькуваті, ми не довіряємо цивільним. Є дуже велика прірва між цивільним і ветераном. І цю прірву потрібно заповнити чи збудувати над нею місток, щоб усім було комфортно і щоб ми будували нове вільне суспільство», – зауважив Ігор Романюк.Він додав, що для нього участь у марші – це ще й крута реабілітація. Особливо же запам’ятовуються йому на маршруті зустрічі з дітьми, які долучаються до ветеранів на певних дистанціях.
Хлопці зазначили, що після маршу планують продовжувати тренування та брати участь у всеукраїнських і міжнародних марафонах. Наприклад, Юрій Цинтилевич планує долучитися восени до марафону морської піхоти в США, Олександр Мірошниченко хоче в жовтні бігти Чемпіонат України з марафону, а Ігор Романюк спершу планує здолати напівмарафон.
Серед присутніх на зустрічі з учасниками маршу була матір лучанина Володимира Громика – одного з ветеранів-ініціаторів акції, який ішов з Гааги до польсько-українського кордону.
«Дякую нашим хлопцям! Мій син тяжко поранений після війни, там лікується вже третій рік. І він вирішив піти цим маршем. Звісно, я ним дуже сильно пишаюся. Бажаю йому і всім нашим хлопцям здоров’я! Чекаємо на перемогу!» – сказала вона.На різних ділянках маршруту до основних учасників марафону приєднаються українські ветерани з інших міст. Як очікують, до Києва військові мають дістатися 21 червня. Вони будуть фінішувати в парку імені Тараса Шевченка. Згодом мають намір піти до Майдану Незалежності, до Алеї Героїв.
«У мене в 2014 році на війні загинув молодший брат. Там стоїть його портрет. Я його сам туди поставив. Перше, що я зроблю, – це піду туди. Він мною пишався би», – сказав Олександр Мірошниченко.Місія реалізується Netherlands for Ukraine Foundation (NL4UA) та ГО «ДОЛАДУ». Проєкт триває за підтримки Міністерства оборони Нідерландів та Міністерства у справах ветеранів України.
Ольга ШЕРШЕНЬ
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

Коментарів: 0
Колківська громада попрощалася з Героєм Віктором Копетюком
Сьогодні 20:11
Сьогодні 20:11
Луцька громада передала прикордонникам супутникові модеми
Сьогодні 18:59
Сьогодні 18:59
В Оваднівській громаді попрощалися з Героєм Олегом Романюком
Сьогодні 18:41
Сьогодні 18:41
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.