У Палаці Потоцьких – виставка картин «львів’янина з Волині». Фото
До 24 серпня в експозиційних залах Палацу Потоцьких у Львові можна оглянути десятки полотен художника Данила Довбошинського. Виставку з нагоди 101-го дня народження митця, який відзначали 27 липня, організувала Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького з ініціативи племінника автора Валентина Ваколюка.
На виставці «Данило Довбошинський. Над берегами вічної ріки», яку відкрили 25 липня, представлено картини з фондів галереї, приватних колекцій і родинного архіву художника. Окрім полотен авторства самого Довбошинського, виставлено, наприклад, і його портрет, який виконала художниця Марґіт Сельська.
Читати ще: «Українська фотографія – це не про мистецтво, це про боротьбу». Лучанам розповіли, чому фотографія не має бути красивою
Довідка
Данило Довбошинський (27.07.1924–8.08.2012) – художник родом із Волині, чия творчість тісно пов’язана зі Львовом, де навчався, викладав, очолював кафедру живопису Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва (нині Львівська національна академія мистецтв).
Художник народився в Колках на Волині. До початку війни закінчив середню школу. У роки Другої світової був мобілізований до армії. Після війни працював у Волинському обласному музично-драматичному театрі. У вересні 1946 року вступив на навчання до Львова: спершу до Львівського училища прикладного та декоративного мистецтва на живописне відділення, а потім до новоствореного Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва на відділ монументально-декоративного живопису.
Учителями Данила Довбошинського були Роман Сельський, Йосип Бокшай, Ростислав Сильвестров, Михайло Ліщинер, однокурсниками – Карло Звіринський, Софія Караффа-Корбут, Дмитро Крвавич, Володимир Патик, серед учнів – Володимир Богуславський, Ігор Боднар, Любомир Медвідь, Олег Мінько, Зеновій Флінта, Андрій Бокотей.
Данило Довбошинський залишив багату творчу спадщину. Його праці зберігаються в музеях і приватних колекціях в Україні та за кордоном.
«Ми маємо величезну честь і приємність віддавати належне одному зі знакових майстрів Львова, які його формували, – Данилу Довбошинському. Ми довго йшли до цієї виставки: Валентин Ваколюк запропонував її провести ще близько півтора року тому. Виставка переважно складається з робіт із приватних колекцій, але також тут є і роботи з фондів галереї, тому можна сказати, що це збірна виставка», – відкрив захід генеральний директор Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького Тарас Возняк.
Читати ще: Фотограф з Луцька презентував у Швейцарії виставку світлин із Донеччини
Крім 101-річчя з дня народження художника, цього року минає 40 років, відколи відбулася перша персональна виставка Данила Довбошинського у Львівській картинній галереї, додала заступниця генерального директора Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького з наукових питань Оксана Дарморіз.
Як поділився професор Львівської національної академії мистецтв, учень Данила Довбошинського Роман Яців, ця експозиція – надзвичайно зворушлива особисто для нього подія.
«Тому що Данило Довбошинський – надзвичайно дорога людина в моєму житті, в моєму формуванні, у моєму становленні. Він був приятелем мого тата, а з Валентином Ваколюком ми навчалися на одному курсі.
Я сказав би, що Данило Довбошинський уже оформився в певну легенду й уособлює певний міф. Легенда – це те, що пов’язувало його з великими вчителями, з ідеями мистецтва 50-90-х років ХХ століття, хоч він працював і пізніше, до завершення свого земного шляху. Щодо міфології, то Данило Довбошинський створив власний міф. Малярський. Надзвичайно багатогранний, багатовимірний, наповнений певними смислами. Отож, формування його поглядів на мистецтво стало частиною того, що ми називаємо легендами Львова – в різних проявах, у різних індивідуальностях, у різних ракурсах і в різних контекстах. Він надихався атмосферою Львова. Він також жив тими історіями, які створила Леся Українка на його рідній Волині.
Ця виставка наскрізь оптимістична, тому що повертає і легенду, і міфи, які створив Данило Довбошинський», – оцінив Роман Яців.
За його словами, виставка «Данило Довбошинський. Над берегами вічної ріки» суттєво збагатить контекст сучасного мистецького життя в Україні, тому що ставить багато запитань щодо відчитування зв’язків між Україною і світом у дуже специфічний час, коли «потрібно було відстоювати своє право на самодостатність мислення, на розкриття власної індивідуальності через екзистенцію, через розуміння того чи того середовища». Роман Яців упевнений, що ця виставка буде оптимізувати глядачів і повертатиме їх до глибинних ціннісних основ, які були притаманні видатному митцю і педагогу Данилу Довбошинському.
Племінник художника Валентин Ваколюк зауважив, що нині Данило Довбошинський – серед своїх, у своєму місті.
«Уявіть собі шлях дитини, яка після жахіть війни дістає нову якість, яка її збудовує. І він це потім передає як викладач своїм учням. Скажу чесно, якби його не було, мабуть, і мене не було би як людини… Я дуже емоційно близький до нього, тому мені тяжко подивитися на нього збоку. Коли я перебирав родинні фотографії, перед очима постало ціле його життя – із прекрасними символічними маркерами, стовпами, які його формували. Цими стовпами були його викладачі, товариші з курсу та загалом львівське середовище. Те, що дістав від своїх викладачів і товаришів, Довбошинський передавав іншим», – зазначив Валентин Ваколюк.
Читати ще: «Наша автентичність – у сільському побуті»: в Музеї Корсаків показують «Любість» Павла Мазая
На відкритті виставки був присутній теперішній ректор Львівської національної академії мистецтв, де понад 30 років викладав Данило Довбошинський, доктор мистецтвознавства Василь Косів.
«Унікально для тих часів, що випускник відразу залишається викладати. Це, мабуть, було не так поширено, і це, мабуть, було непросто. Він вступив, залишився викладати і в 1984-му вийшов на пенсію. Усе його життя було пов’язане з академією. І оскільки йдеться про понад 30 років викладання, можна сказати, що всі учні більшою чи меншою мірою отримали той вплив, ту іскру від Данила Довбошинського. Тому інституційно він для нас дуже важливий», – наголосив Василь Косів.
Ректор інформував, що зараз працівники академії продовжують оцифровувати архів; частину вже оцифровано, тож вона доступна на сайті установи. Наприклад, на сайті академії є розділ «Видатні професори», де поки що містяться тільки три імені, серед яких – Данило Довбошинський.
Ольга ШЕРШЕНЬ
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
На виставці «Данило Довбошинський. Над берегами вічної ріки», яку відкрили 25 липня, представлено картини з фондів галереї, приватних колекцій і родинного архіву художника. Окрім полотен авторства самого Довбошинського, виставлено, наприклад, і його портрет, який виконала художниця Марґіт Сельська.
Довідка
Данило Довбошинський (27.07.1924–8.08.2012) – художник родом із Волині, чия творчість тісно пов’язана зі Львовом, де навчався, викладав, очолював кафедру живопису Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва (нині Львівська національна академія мистецтв).
Художник народився в Колках на Волині. До початку війни закінчив середню школу. У роки Другої світової був мобілізований до армії. Після війни працював у Волинському обласному музично-драматичному театрі. У вересні 1946 року вступив на навчання до Львова: спершу до Львівського училища прикладного та декоративного мистецтва на живописне відділення, а потім до новоствореного Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва на відділ монументально-декоративного живопису.
Учителями Данила Довбошинського були Роман Сельський, Йосип Бокшай, Ростислав Сильвестров, Михайло Ліщинер, однокурсниками – Карло Звіринський, Софія Караффа-Корбут, Дмитро Крвавич, Володимир Патик, серед учнів – Володимир Богуславський, Ігор Боднар, Любомир Медвідь, Олег Мінько, Зеновій Флінта, Андрій Бокотей.
«Ми маємо величезну честь і приємність віддавати належне одному зі знакових майстрів Львова, які його формували, – Данилу Довбошинському. Ми довго йшли до цієї виставки: Валентин Ваколюк запропонував її провести ще близько півтора року тому. Виставка переважно складається з робіт із приватних колекцій, але також тут є і роботи з фондів галереї, тому можна сказати, що це збірна виставка», – відкрив захід генеральний директор Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького Тарас Возняк.
Крім 101-річчя з дня народження художника, цього року минає 40 років, відколи відбулася перша персональна виставка Данила Довбошинського у Львівській картинній галереї, додала заступниця генерального директора Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького з наукових питань Оксана Дарморіз.
Як поділився професор Львівської національної академії мистецтв, учень Данила Довбошинського Роман Яців, ця експозиція – надзвичайно зворушлива особисто для нього подія.
«Тому що Данило Довбошинський – надзвичайно дорога людина в моєму житті, в моєму формуванні, у моєму становленні. Він був приятелем мого тата, а з Валентином Ваколюком ми навчалися на одному курсі.
Я сказав би, що Данило Довбошинський уже оформився в певну легенду й уособлює певний міф. Легенда – це те, що пов’язувало його з великими вчителями, з ідеями мистецтва 50-90-х років ХХ століття, хоч він працював і пізніше, до завершення свого земного шляху. Щодо міфології, то Данило Довбошинський створив власний міф. Малярський. Надзвичайно багатогранний, багатовимірний, наповнений певними смислами. Отож, формування його поглядів на мистецтво стало частиною того, що ми називаємо легендами Львова – в різних проявах, у різних індивідуальностях, у різних ракурсах і в різних контекстах. Він надихався атмосферою Львова. Він також жив тими історіями, які створила Леся Українка на його рідній Волині.
Ця виставка наскрізь оптимістична, тому що повертає і легенду, і міфи, які створив Данило Довбошинський», – оцінив Роман Яців.
«Уявіть собі шлях дитини, яка після жахіть війни дістає нову якість, яка її збудовує. І він це потім передає як викладач своїм учням. Скажу чесно, якби його не було, мабуть, і мене не було би як людини… Я дуже емоційно близький до нього, тому мені тяжко подивитися на нього збоку. Коли я перебирав родинні фотографії, перед очима постало ціле його життя – із прекрасними символічними маркерами, стовпами, які його формували. Цими стовпами були його викладачі, товариші з курсу та загалом львівське середовище. Те, що дістав від своїх викладачів і товаришів, Довбошинський передавав іншим», – зазначив Валентин Ваколюк.
На відкритті виставки був присутній теперішній ректор Львівської національної академії мистецтв, де понад 30 років викладав Данило Довбошинський, доктор мистецтвознавства Василь Косів.
«Унікально для тих часів, що випускник відразу залишається викладати. Це, мабуть, було не так поширено, і це, мабуть, було непросто. Він вступив, залишився викладати і в 1984-му вийшов на пенсію. Усе його життя було пов’язане з академією. І оскільки йдеться про понад 30 років викладання, можна сказати, що всі учні більшою чи меншою мірою отримали той вплив, ту іскру від Данила Довбошинського. Тому інституційно він для нас дуже важливий», – наголосив Василь Косів.
Ольга ШЕРШЕНЬ
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.