«Принизливе завершення американської ери». Як США здали Афганістан талібам. Аналіз західних ЗМІ

США у ніч на вівторок остаточно завершили свою 20-річну місію в Афганістані. Останній борт американських ВПС за 10 хвилин до настання 31 серпня залишив територію країни. Таліби, що контролюють більшу частину країни, голосно відзначають цю подію.

У зв’язку з цим найбільші західні ЗМІ вийшли з аналізом – як і чому «Талібану» вдалося так швидко захопити владу, передає Страна.

Вони випустили об’ємні матеріали про те, як здавали Кабул і втік афганський президент, що відбувалося в Білому домі і в чому причина безславного відходу американців.

Три фактори розгрому афганської армії

Газета The New York Times взяла інтерв’ю у афганського командос – генерала Самі Садата. Він керував корпусом Афганської національної армії на південному заході.

Афганську армію тренували американці – щоб було кому чинити опір талібам на землі, де самі Штати, щоб уникнути втрат, активність проявляли мало. А з рішенням США покинути країну афганська армія набувала визначного значення.

Але що в підсумку вийшло з цього – стає зрозумілим з розповіді генерала. Самі Садат розповів, що багато боролися відважно, але і американське, й афганське керівництво підвело місцевих солдатів.

«Під час боїв за утримання південного міста Лашкаргах від талібів, президент Ашраф Гані призначив мене командиром афганського спецназу – найелітніших бійців країни. Я неохоче покинув свої війська і прибув до Кабула 15 серпня готовий до бою, не знаючи, наскільки погана вже була ситуація. Потім пан Гані поклав на мене додаткову задачу щодо забезпечення безпеки Кабула. Але в мене не було навіть шансу: таліби наближалися, а Гані втік з країни», – розповідає генерал.

За його словами, втеча Гані поклала кінець зусиллям щодо укладення угоди про перехідний період з талібами, який дозволив би утримати місто і допомогти з евакуацією. Замість цього почався хаос, який призвів до драматичних сцен в аеропорту Кабула.

«Саме у відповідь на ці сцени пан Байден сказав 16 серпня, що афганські сили зазнали краху, іноді навіть не намагаючись боротися. Але ми боролися хоробро, до кінця. За останні 20 років ми втратили 66 000 військовослужбовців – це одна п’ята частина наших передбачуваних бойових сил», – говорить афганський генерал.

Так чому ж афганські збройні сили зазнали краху? Самі Садат представив кілька варіантів відповіді на це питання.

По-перше, провал зумовила мирна угода колишнього президента Дональда Трампа з талібами в Досі в лютому 2020 року. Ще тоді стало зрозуміло, що американці остаточно йдуть – а це вдихнуло сили в талібів і деморалізувало протистояти їм афганців.

По-друге, афганці втратили матеріально-технічну підтримку з боку підрядників – читай: американських оборонних компаній – критично важливу для бойових операцій.

По-третє, корупція в уряді Гані, яка дійшла до вищого військового керівництва і підривала сили на місцях.

Вкрай повчальні фактори і для України.

Угода щодо «Північного потоку-2» показала, що США з легкістю приносять інтереси своїх малих союзників в жертву вищим міркуванням і політичному моменту. Також Київ не бачив і сотої частки тих матеріальних інвестицій в оборону, які мав Афганістан. Ну, і, звичайно, корупція, яка роз’їдає управління військами, у нас теж нікуди не поділася (оскільки вона нікуди не поділася і в інших сферах).

Як обрубали підтримку афганцям

Але повернімося до афганського генералу. Він розповідає, що навчання афганських солдатів по стандартах армії США без матеріально-технічної бази американської армії виявилося фатальним. «Ми втратили свою перевагу над талібами, коли наша повітряна підтримка вичерпалася, а боєприпаси закінчилися», – пояснює Садат.

Зрозуміло, що таліби воювали за іншими принципами і вміли обходитися без технічних новинок останніх поколінь. Але до такої війни і самі американці були не готові.

Проте вони відразу просто перестали надавати афганській армії будь-яку технічну підтримку.

«Підрядники обслуговували наші бомбардувальники, штурмовики і транспортні літаки впродовж усієї війни. До липня більшість з 17 000 підрядників пішли. Технічна проблема тепер означала, що літак – вертоліт Black Hawk, транспортний C-130, розвідувальний безпілотник не піднімуться більше в повітря», – говорить Самі Садат.

Підрядники також забрали з собою запатентоване програмне забезпечення та системи озброєння. Вони фізично видалили систему протиракетної оборони афганського вертольота. Зник доступ до програмного забезпечення, за допомогою якого армія Афганістану відстежувала свої машини, зброю і особовий склад. Розвідувальна інформація про цілі в реальному часі теж зникла.

Таліби воювали за допомогою снайперів і саморобних вибухових пристроїв, в той час як афганці втратили можливість застосовувати зброю з повітря і з лазерним наведенням.

«А оскільки ми не могли поповнювати запаси на базах без вертолітної підтримки, солдати часто не мали необхідних інструментів для ведення бойових дій. Таліби захопили багато баз, в інших місцях здавалися цілі підрозділи», – говорить афганський генерал.

Противник бачив розвал оборони і продовжував нарощувати темпи наступу. Авіація американців стежила за цим досить байдуже.

«Останні дні боїв були сюрреалістичними. Ми вели інтенсивні перестрілки на землі з талібами, як американські винищувачі кружляли над головою, фактично будучи глядачами...

Загнані вогнем талібів, мої солдати чули літаки і питали, чому вони не надають підтримку з повітря. Моральний дух був підірваний. По всьому Афганістану солдати перестали воювати», – розповідає Садат.

Як США покривали корупцію в Афганістані

До розгрому матеріально-технічної бази і відмови у доступі до підтримки з повітря додалася застаріла проблема корупції в афганському генералітеті.

Крадіжка, як вважає Садат, відбувалося при потуранні американців.

«Американці могли зробити дуже багато за фактами задокументованої корупції, яка пронизала все в нашому уряді та армії. Це дійсно наша національна трагедія. Так багато наших лідерів – у тому числі і в армії – були призначені завдяки особистим зв’язкам, а не своїм заслугам», – каже Садат.

Ці призначення мали руйнівний вплив на армію. Перебої з поставками продовольства і палива – результат корупції при розподілі контрактів – зруйнували моральний дух військ.

Знайома до болю картина і в Україні, чию армію реформують під наглядом США вже восьмий рік.

«Нас зрадили політики і президенти. Це була не тільки афганська війна, це була міжнародна війна, в якій брали участь багато військових. Однією армії, нашої, було б неможливо взяти на себе цю роботу і битися. Це було воєнною поразкою, але стало наслідком політичного провалу», – закінчив свою розповідь генерал.

Як насправді відбувалося захоплення Кабула

Видання Washington Post, у свою чергу, підготувало розслідування обставин, які передували здачі Кабула талібам.

Американські журналісти пишуть, що між Білим домом і «Талібаном» була досягнута домовленість про передачу столиці в обмін на контроль над аеропортом до 31 серпня.

Washington Post детально описує період здачі Кабула, як і чому втік президент Гані, що в цей час відбувалося в Білому домі. Ця розповідь багато в чому збігається з тим, про що говорив генерал Садат.

За даними газети, до боротьби з талібами особовий склад був готовий. Але командування чомусь не форсувало підготовку до оборони. Офіцер афганської служби безпеки розповів, що його командир на пропозицію зміцнити один з блокпостів на в’їзді в місто заявив: «Можна це зробити через кілька днів».

Але вже через кілька годин КПП були захоплені. І відразу після цього президент Гані втік з країни.

«Країна опинилася на шляху до хаотичного, руйнівного і принизливого завершення американської ери», – резюмує Washington Post.

Видання пише, що такий результат приголомшив вищих посадових осіб США, які сподівалися, що уряд протримається ще кілька місяців. Як мінімум пів року – таку оцінку дали американські розвідслужби напередодні. Як бачимо, найбільш фінансована в світі розвідка зазнала тут жорстокий провал.

У тому ж спокійному настрої знаходилося й афганське керівництво.

У суботу, напередодні падіння Кабула, президент Гані не пропонував ніяких термінових заходів щодо евакуації або забезпечення безпеки високопоставлених осіб. Прийнявши одного радника в садах палацу і кажучи у властивих йому м’яких тонах, він обговорював заходи щодо зміцнення економіки країни. Передбачалося, що пізніше ввечері він звернеться до нації. Але він так і не виступив.

Напередодні падіння Кабула всі поїхали у відпустки

Газета припускає, що спокій Гані був викликаний тими ж настроями серед американських чиновників. «Їх власні дії не давали приводу для негайної тривоги, чиновники піддалися звичному ритму Вашингтона в серпні», – припускають автори статті.

У п’ятницю вдень, напередодні падіння Кабула, Білий дім почав порожніти, оскільки багато високопосадовців готувалися піти в сою першу відпустку за час президентства Байдена.

Але до суботи упав Мазарі-Шаріф, і в Штатах почали ворушитися. Принаймні з приводу безпеки власних чиновників.

Того дня міністр оборони Ллойд Остін під час телефонної конференції з Байденом і його помічниками з безпеки закликав негайно перевести весь персонал посольства США в аеропорт Кабула, пише газета з посиланням на джерела, знайомі з деталями цієї наради.

У посольстві почали спішно знищувати секретні документи і обладнання. Внутрішня службова записка, отримана The Washington Post, закликала знищити «американські прапори або предмети, які можуть бути використані в пропагандистських цілях».

У суботу ввечері по кабульскому часу Гані і держсекретар Блінкен розмовляли по телефону. Сподіваючись запобігти зіткненням у столиці, Блінкен попросив Гані підтримати угоду з «Талібаном», укладену за посередництва США: згідно з нею бойовики залишаться за межами Кабула, якщо афганський лідер піде у відставку, а влада візьме тимчасовий уряд.

У ніч на неділю впав Джелалабад, і столиця залишилася в ізоляції. Проте в президентському палаці панувала дивна атмосфера. Відбулися звичайні зустрічі. Навіть коли чиновники починали панікувати, особистий секретар президента говорив, що буде дотримуватися угода з талібами.

«Було дано багато запевнень. Американські та британські війська все ще були там. Ми жили звичайним життям», – сказала 28-річна Маржан Матін, яка працювала старшим менеджером з комунікацій в палаці президента.

Того ранку вона їхала на роботу пізно вранці, її везли центром Кабула в броньованому автомобілі, коли вона почала розуміти: щось не так.

Спочатку жінка побачила студентів університету, які поспішають додому раніше з рюкзаками, потім

як закриваються магазини і людей, що біжать в паніці. На головних входах в місто вже з’являлися бійці «Талібану».

«Біг в сандалях і пальто». Як тікав Гані

Тоді найближчі радники Гані рекомендували йому бігти. «Це буде або ваша палацова охорона, або таліби, – сказав президенту один з радників. – Але якщо ви залишитеся, вас уб’ють».

Це було реалістичною перспективою. У 1996 році, коли перемогли бійці «Талібану», виявили тіло колишнього президента Наджибулли, його розчленували і повісили тіло на світлофорі.

Гані почав збиратися так швидко, що навіть не заїхав додому за речами, пише видання. «Взувши пластикові сандалі і тонке пальто, президент разом з першою леді і жменькою високопоставлених помічників вилетів з території палацу на військових гелікоптерах.

Один з палацових чиновників, який втік з президентом, сказав, що не знав, куди вони летять, поки не побачив за вікном Гіндукуш – колосальний гірський хребет на північ від Кабула.

Зрештою група приземлилася в Узбекистані. Звідти вони сіли на невеликий літак, що прямував до Об’єднаних Арабських Еміратів. Помічники Гані, які не брали участі в поспішній евакуації, повернулися з обіду і виявили, що президент зник, а його кабінет порожній», – розповідає газета хроніку втечі президента.

Не знаючи про від’їзд Гані, деякі афганські чиновники продовжували звертатися за допомогою до палацу. Але в якийсь момент після полудня секретар глави держави перестав відповідати на повідомлення.

Залишені чиновники зрозуміли натяк і самі помчали в аеропорт, сподіваючись потрапити на комерційні рейси, що вилітають ввечері. За підсумком кілька людей, включно зі спікером парламенту, були вивезені в Пакистан. Міністр оборони сів на військовий рейс в ОАЕ. Другий віце-президент і глава афганської розвідки також змогли виїхати.

Хроніка краху

Американці очікували, що Гані залишиться для передачі влади тимчасовому уряду – як і було передбачено угодою з талібами. Але ця схема впала після втечі президента. У місті запанував хаос. І таліби заявили, що увійдуть в місто, щоб встановити порядок.

Тобто втеча президента стала ключовою причиною такого швидкого падіння Кабула. І це показово з тих позицій, наскільки президент Гані довіряв американцям та їхній угоді з талібами.

Американці поспіхом зв’язалися з талібами і поговорили з їхнім лідером муллою Барадаром.

«У нас є проблема. І є два варіанти її вирішення: Ви (американські військові – Ред.) берете на себе відповідальність за забезпечення безпеки Кабула, або ви повинні дозволити нам зробити це», – сказав Барадар, за даними газети. Як ми вже знаємо, столицю, за винятком аеропорту, здали «Талібану».

Коли Хаккані, командир талібів, привів свої сили до воріт міста, він був здивований тим, що виявив.

«Ми не побачили жодного солдата або поліцейського», – сказав він. Через годину він і його люди вже були в центрі міста. До пізнього вечора вони добралися і до палацу.

Корупція – мати порядку

Своє осмислення афганського фіаско запропонував журнал The Economist. Видання пише, що США взяли на озброєння помилкову стратегію підтримки корумпованих держав-клієнтів.

«Як тільки Америка оголосила, що не буде рятувати свою державу-клієнта, система швидко розвалилася», – констатує «Економіст». Першопричиною журналісти бачать корупцію, яка роз’їдає підтримувані американцями режими.

«На папері армія налічувала сотні тисяч добре оснащених бійців. Наспавді ж трохи лояльним командирам доводилося купувати боєприпаси у продажних постачальників і платити готівкою за артилерійську підтримку. Солдатам не платили зарплату, оскільки чиновники розкрадали військові бюджети», – малює масштаби крадіжок видання.

Держава була по суті потьомкінським селом, побудованим на догоду американським спонсорам. Коли вони пішли, воно розвалилося, резюмує The Economist.

І Афганістан, й раніше В’єтнам «впали, тому що їх погубила корупція – давня хвороба управління, до якої схильні американські проекти державного будівництва». Щодо цього варто також згадати й Ірак, Косово, Боснію та Гаїті.

В Афганістані американці довели до того, що «афганці незабаром прийшли в лють від корупції в уряді і стали більш доброзичливо ставитися до талібів».

У США про проблему корупції в країні багато міркували. І навіть створили аналог українського НАБУ в Афганістані. Однак воно в основному переслідувало політичних опонентів, а не займалося своєю справою.

Точно так, як і в Україні, де аналогічні органи за роки своєї роботи не посадили жодного серйозного чиновника або депутата.

Настільки спокійне ставлення до крадіжок в державах-клієнтах журнал пояснює викладками деяких провладних аналітиків, які пропонували вважати корумповану систему як якусь особливість управління в архаїчних державах, а не абсолютне зло.

До того ж, пише The Economist, влада США тепер бере на озброєння інший метод управління такими режимами – бюджетне фінансування. Згідно з ним допомога повинна бути зосередженою на досягненнях, а не на розмірах грантів.

Простіше кажучи, гроші будуть давати за результатами конкретних справ, а не закачувати мільярди в країну «на розвиток».

Власне, саме ця стратегія на наших очах реалізується і в Україні. І, судячи з викладу The Economist, збільшення фінансування від Заходу нам чекати не варто.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---