Чи варто боротися за Донбас, - боєць 51 ОМБ
Він – той донеччанин, за якого варто боротися. З тої категорії українців, які попри глобальне та тривале зомбування, лишилися вірними своїм переконанням та своїй країні.
Його звати Ігор, він – з села Новомихайлівка Донецької області, був в полоні, допомагав Збройним силам України.
Спогадами про більш як піврічне перебування в зоні АТО поділився лучанин, військовий зведеної батальйонно-тактичної групи «Колос» колишньої 51 ОМБ.
ЧИТАТИ ПРО СПРАВЖНЮ ВІЙНУ 51-ОЇ БРИГАДИ
На питання, чи є за кого боротися там – на сході, боєць із впевненістю говорить «так!». Не зважаючи на безліч історій, які змушують думати інакше, його віра в український Донбас - непорушна.
«Якось літом ми їхали через Новомихайлівку – це 28 кілометрів від Донецька, на той час вона була підконтрольна Україні. Техніку нашу розмалювали в національні кольори – було добре видно, що це - ЗСУ. Один із мешканців побачив, що ми їдемо і вивісив у себе на будинку український прапор… Добре знаючи, як це небезпечно і що може за це бути.
Стало неймовірно приємно, бо ж місцеві всі ставилися з пересторогою. Не говорячи вже про зради і підстави.
Ми спинилися, схотіли познайомитися… А вони перше, що питають: у вас є що їсти?? А в нас є… Ми ще їм запропонували дати, якщо немає. Мали чим поділитися», - згадує лучанин.
На жаль, через три дні, каже військовий, прапора вже не було.
Також спинилися – розпитати, що сталося. Як розповіла його маленька донечка, чоловіка забрали в полон. «Тато в полоні… вже 7 днів. Його сусідка здала. Їхав на роботу в Донецьк, його і взяли на ДНР-івському блокпості», - поділилася тоді дитина.
«І вже потім я зрозумів, що те, що ми під’їхали до нього, що він вивісив український прапор, наразило його на небезпеку» , - каже боєць 51-ої.
Згодом, як стало відомо, Ігоря забрали рідні – заплатили викуп і визволили з полону.
«Якоїсь ночі я прийшов до нього, спілкувався з ним… І знаєш, що зробила ця людина? Він списав мені листків з 5 формату А4 - з обох боків - повністю із інформацією, де живуть сепаратисти, їх імена, хто і як стоїть на блокпостах. Перебуваючи в полоні, він отримав ці дані. Його били, над ним знущалися, і після цього всього він каже: я все одно за Україну.
Це означає, що людину не зламали! То чому туди не вертатися, не воювати за таких людей?», - запитує лучанин.
РОСІЯНИ І СЕПАРАТИСТИ НА ВІЙНІ - ЯКІ ВОНИ
Документацію, яку надав Ігор, боєць передав на той момент чинному своєму керівнику – Павлу Пивоваренку. «Я сказав, хто автор і дав йому його номер телефону…», - в очах військового прослідковується невимовний жаль.
«Зараз ідеться про те, що Пивоваренко – зрадник. Але тоді я йому вірив. І, виходить, своїм вчинком зрадив Ігоря. Я сподівався, отримана інформація піде вище – в СБУ тощо… Я хотів, щоб з ним працювали далі. І самого Ігоря я попередив про це…», - розповідає лучанин.
Наразі військовий «Колосу» має надію, що Ігор, як і більшість свідомих донеччан, виїхав за межі області. Щоправда, зв’язку з чоловіком не підтримує.
«Коли його забрали в полон – його продали свої ж. І зараз мені соромно йому дзвонити. Я боюся, що через Пивоваренка він не схоче зі мною говорити. Я впевнений, він думає, що я - ще той зрадник… Але я не готовий почути цього від нього. Здогадуватися – це одне, а почути – зовсім інше», - резюмує лучанин. Якби я побачив Пивоваренка вже зараз, я б його застрелив. Можливо, я неправий, можливо, я чогось не знаю. Але того, що мені відомо - достатньо».
ВОНИ КРИЧАТЬ: МИ ЗА ДНР, І ДОДАЮТЬ, ЩО УКРАЇНА ЇМ ВИННА
«Людям багато чого нарозказували, що ми їмо людей і тому подібне. Багато пенсіонерів нас здавало. Вони кричать, що за ДНР-ЛНР… і додають, що Україна їм винна. А що тобі винна країна, якщо ти її продав? В такому разі вже нічого не винна», - розмірковує військовий.
Розповідає він і про тамтешніх місцевих - молодих здорових хлопців, які в той час, коли їх населені пункти визволяли військові, вільно грали на майданчиках в футбол.
«Якось приїхали в Новомихайлівку, а вони… захекані від біганини в футбол підходять до нас і перше, що запитують: «какого х** вы сюда с оружием пришли? Я служил в ВДВ, я бы тебя порвал!» І це тобі говорить мешканець населеного пункту, який ти звільнив…Як реагувати на це?
Розумієш, що він тебе провокує, збираєш волю в кулак і не ведешся на цю провокацію. Ти пояснюєш толерантно, чому ти сюди приїхав… і на тому все закінчується», - говорить боєць 51-ої.
Все б нічого, продовжує він, але ми йдемо далі – визволяти нові території. А з таким місцевим населенням тил, по великому рахунку, лишається незахищеним. Це все не закінчиться доти – доки тамтешні не зрозуміють, що таке Україна і що їм потрібно.
Як ні, - війна триватиме довго.
Розмовляла Альона ТРОХИМЧУК
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Його звати Ігор, він – з села Новомихайлівка Донецької області, був в полоні, допомагав Збройним силам України.
Спогадами про більш як піврічне перебування в зоні АТО поділився лучанин, військовий зведеної батальйонно-тактичної групи «Колос» колишньої 51 ОМБ.
ЧИТАТИ ПРО СПРАВЖНЮ ВІЙНУ 51-ОЇ БРИГАДИ
На питання, чи є за кого боротися там – на сході, боєць із впевненістю говорить «так!». Не зважаючи на безліч історій, які змушують думати інакше, його віра в український Донбас - непорушна.
«Якось літом ми їхали через Новомихайлівку – це 28 кілометрів від Донецька, на той час вона була підконтрольна Україні. Техніку нашу розмалювали в національні кольори – було добре видно, що це - ЗСУ. Один із мешканців побачив, що ми їдемо і вивісив у себе на будинку український прапор… Добре знаючи, як це небезпечно і що може за це бути.
Стало неймовірно приємно, бо ж місцеві всі ставилися з пересторогою. Не говорячи вже про зради і підстави.
Ми спинилися, схотіли познайомитися… А вони перше, що питають: у вас є що їсти?? А в нас є… Ми ще їм запропонували дати, якщо немає. Мали чим поділитися», - згадує лучанин.
На жаль, через три дні, каже військовий, прапора вже не було.
Також спинилися – розпитати, що сталося. Як розповіла його маленька донечка, чоловіка забрали в полон. «Тато в полоні… вже 7 днів. Його сусідка здала. Їхав на роботу в Донецьк, його і взяли на ДНР-івському блокпості», - поділилася тоді дитина.
«І вже потім я зрозумів, що те, що ми під’їхали до нього, що він вивісив український прапор, наразило його на небезпеку» , - каже боєць 51-ої.
Згодом, як стало відомо, Ігоря забрали рідні – заплатили викуп і визволили з полону.
«Якоїсь ночі я прийшов до нього, спілкувався з ним… І знаєш, що зробила ця людина? Він списав мені листків з 5 формату А4 - з обох боків - повністю із інформацією, де живуть сепаратисти, їх імена, хто і як стоїть на блокпостах. Перебуваючи в полоні, він отримав ці дані. Його били, над ним знущалися, і після цього всього він каже: я все одно за Україну.
Це означає, що людину не зламали! То чому туди не вертатися, не воювати за таких людей?», - запитує лучанин.
РОСІЯНИ І СЕПАРАТИСТИ НА ВІЙНІ - ЯКІ ВОНИ
Документацію, яку надав Ігор, боєць передав на той момент чинному своєму керівнику – Павлу Пивоваренку. «Я сказав, хто автор і дав йому його номер телефону…», - в очах військового прослідковується невимовний жаль.
«Зараз ідеться про те, що Пивоваренко – зрадник. Але тоді я йому вірив. І, виходить, своїм вчинком зрадив Ігоря. Я сподівався, отримана інформація піде вище – в СБУ тощо… Я хотів, щоб з ним працювали далі. І самого Ігоря я попередив про це…», - розповідає лучанин.
Наразі військовий «Колосу» має надію, що Ігор, як і більшість свідомих донеччан, виїхав за межі області. Щоправда, зв’язку з чоловіком не підтримує.
«Коли його забрали в полон – його продали свої ж. І зараз мені соромно йому дзвонити. Я боюся, що через Пивоваренка він не схоче зі мною говорити. Я впевнений, він думає, що я - ще той зрадник… Але я не готовий почути цього від нього. Здогадуватися – це одне, а почути – зовсім інше», - резюмує лучанин. Якби я побачив Пивоваренка вже зараз, я б його застрелив. Можливо, я неправий, можливо, я чогось не знаю. Але того, що мені відомо - достатньо».
ВОНИ КРИЧАТЬ: МИ ЗА ДНР, І ДОДАЮТЬ, ЩО УКРАЇНА ЇМ ВИННА
«Людям багато чого нарозказували, що ми їмо людей і тому подібне. Багато пенсіонерів нас здавало. Вони кричать, що за ДНР-ЛНР… і додають, що Україна їм винна. А що тобі винна країна, якщо ти її продав? В такому разі вже нічого не винна», - розмірковує військовий.
Розповідає він і про тамтешніх місцевих - молодих здорових хлопців, які в той час, коли їх населені пункти визволяли військові, вільно грали на майданчиках в футбол.
«Якось приїхали в Новомихайлівку, а вони… захекані від біганини в футбол підходять до нас і перше, що запитують: «какого х** вы сюда с оружием пришли? Я служил в ВДВ, я бы тебя порвал!» І це тобі говорить мешканець населеного пункту, який ти звільнив…Як реагувати на це?
Розумієш, що він тебе провокує, збираєш волю в кулак і не ведешся на цю провокацію. Ти пояснюєш толерантно, чому ти сюди приїхав… і на тому все закінчується», - говорить боєць 51-ої.
Все б нічого, продовжує він, але ми йдемо далі – визволяти нові території. А з таким місцевим населенням тил, по великому рахунку, лишається незахищеним. Це все не закінчиться доти – доки тамтешні не зрозуміють, що таке Україна і що їм потрібно.
Як ні, - війна триватиме довго.
Розмовляла Альона ТРОХИМЧУК
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Лукашенко будує величезну резиденцію під Сочі, – ЗМІ
Сьогодні 10:21
Сьогодні 10:21
Волинські прикордонники показали школярам та студентам техніку, з якою захищають кордон
Сьогодні 09:31
Сьогодні 09:31
На Волині провели в останню дорогу військову Аллу Пушкарчук
Сьогодні 08:59
Сьогодні 08:59
Відійшов у вічність волинський Герой Михайло Рудь
Сьогодні 08:25
Сьогодні 08:25
