USD 24.4 24.7
  • USD 24.4 24.7
  • EUR 27 27.25
  • PLN 6.2 6.3

Життя в тилу: проблеми старовижівських ветеранів АТО

Понад два роки в Україні триває антитерористична операція, під час якої загинули сотні людей. Через горнило неоголошеної війни пройшли тисячі українців. А з поверненням додому в багатьох захисників Вітчизни часто розпочинається нова битва – паперова – за отримання статусу учасника бойових дій та гарантії соціального захисту. Про це йдеться у матеріалі газети «Волинські Новини» №2 (50) від 19 січня 2017 року.

НАДІЯ НА НАЙСПРАВЕДЛИВІШИЙ ТА НАЙГУМАННІШИЙ

Пам’ятаєте класику кіножанру: «Нехай живе наш найсправедливіший та найгуманніший суд у світі!»? Саме в судовому порядку намагаються захищати свої права учасники АТО, спираючись на закон «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який надає атовцям два десятки різних пільг, зокрема, отримання щорічної разової грошової допомоги до 9 травня. Сам вид цієї допомоги встановлено іншим законом нашої держави шляхом внесення змін у названий 25 грудня 1998 року, який до цього часу не змінювали. Втім Кабінет Міністрів України своєю постановою від 2 березня 2016 року, посилаючись на межі бюджетних асигнувань і виходячи з наявних фінансових ресурсів, обмежив виплату одноразової грошової допомоги учасникам бойових дій сумою в 920 гривень, тобто недоплатив кожному з них по 4730 гривень. Як наслідок, військовослужбовці змушені звертатися в суд і апелювати до висновків Конституційного Суду України, який уже двічі визнавав постанови Кабміну такими, що не відповідають головному закону нашої держави в частині, що стосується розміру цієї грошової допомоги. Зменшити її можливо лише в умовах воєнного або надзвичайного стану, але його ніколи не вводили в Україні, отже, підстав для звуження змісту чи обсягу цих конституційних прав немає. Зрештою, будь-які акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права громадян, є недійсними, бо вони та пільги для ветеранів війни і членів їхніх сімей, встановлені раніше, не скасовані без їх рівноцінної зміни.

Тільки в Старовижівському районному суді розглянуто і призначено до слухання вже десятки справ із визнання дій щодо виплати учасникам АТО одноразової грошової допомоги в сумі 5650 гривень протиправними. Якщо ж ідеться про інвалідів війни, то ця сума знач­но вища – від 7 до 10 неоподатковуваних мінімальних пенсій. Розглядають цю категорію справ й інші суди Волинської області, і не тільки, їх хвиля накрила Україну з головою. Звісно, управління соціального захисту населення в разі отримання учасником бойових дій рішення на його користь не поспішатиме одразу виконувати волю суду першої інстанції, а буде змушене звертатися до суду апеляційного. От тільки виникає цілком логічне запитання: чи зможе держава фінансово виконати рішення судових інстанцій, чи залишаться вони на папері, як було з такою категорією громадян, як діти війни?

БЕЗПЛАТНЕ ЗУБОПРОТЕЗУВАННЯ ЛИШЕ В ГОСПІТАЛІ

Закон «Про статус ветеранів вій­ни, гарантії їх соціального захисту» надає ветеранам АТО право першочергового безплатного зубопротезування, одержання лікарських засобів за рецептами лікаря та забезпечення санаторно-курортними путівками. Однак забезпечити учасників бойових дій зубопротезуванням у Старій Вижівці, як цього хочуть атовці, медики не мають можливості, бо в селищі всі стоматологічні кабінети госпрозрахун­кові.

– Це тому, що закупівля медичних препаратів для цього виду послуг здійснюється суто за спецкошти, – каже головний лікар Старовижіської центральної районної лікарні Тетяна Свіржевська. – Тобто їх не можна придбати за гроші держбюджету, з якого фінансуються медичні установи. Із державної казни виділяються кошти, призначені для безплатного зубопротезування ветеранів АТО, але спрямовані вони не на районні лікарні, як наша, а на обласний госпіталь для ветеранів, де можна обстежитися, підлікувати здоров’я, а також вставити зуби. Щоб протезувати учасників АТО у Старій Вижівці, потрібно виділяти кошти з місцевого бюджету, а це означає, що їх заберуть з інших статей видатків головного фінансового документа району.

Тетяна Павлівна спробувала домовитися з ковельськими зубопротезними кабінетами, однак укласти договір на цей вид медичних послуг їй не вдалося. От і виходить: хочеш протезуватися – звертайся в госпіталь, іншого варіанту ветеранам вій­ни держава не пропонує.

Не назвеш ідеальною і ситуацію з оздоровленням ветеранів АТО на Старовижівщині, бо чимало з них хотіли б отримати путівки в санаторії «Лісова пісня» або «Пролісок», адже розташовані ці заклади недалеко від домівки, натомість їм пропонують, скажімо, Одесу. А на Волині оздоровлюються такі ж, як і вони, пільговики, але переважно зі східних або південних областей.

– Позаторік оздоровилися лише семеро наших учасників бойових дій, у 2016-му – лише троє, – розповідає начальник управління соціального захисту населення Старовижівської райдержадміністрації Раїса Герез. – Річ у тому, що ми отримуємо путівки централізовано, тому й пропонуємо ті, які маємо. У майбутньому ж нібито планують замовляти путівки на прохання ветеранів. Лише в такому випадку зможемо задовольнити запити наших учасників АТО.

КОЛИ РОЗДАВАТИМУТЬ ЗЕМЛЮ ДОВКОЛА ОЗЕРА ПІСОЧНОГО?

– Із 74 звернень на отримання земельних ділянок під забудову ми задовольнили 42, із них троє людей поки що не оформили їх документально, – каже старовижівський селищний голова Володимир Семенюк. – Серед заявників 22 проживають в інших сільських радах або районах. Із 32 незадоволених заяв 23 належать не жителям селищної ради. Чотири земельні ділянки виділяли афганцям, двоє не дочекалися, бо дочасно пішли з життя. У Брідках створюється цілий житловий квартал, де передбачено 36 обійсть ветеранам АТО. Ми зверталися до ПАТ «Волиньобленерго» з надією, що підуть нам назустріч і дещо здешевлять проведення електроенергії для цієї категорії пільговиків, але отримали невтішну відповідь, мовляв, завдання товариства – отримати дивіденди, отже, про якісь поступки не йдеться. А щоб електрифікувати цей квартал, потрібно майже мільйон гривень.

Каменем спотикання в земельному питанні стали 14 заяв учасників АТО до райдержадміністрації, з яких задоволено лише дві. Йдеться про землі поза межами населеного пункту, поблизу озера Пісочне, що на території Буцинської сільської ради, які змінюють свій статус із державної на комунальну власність. Деякий час довкола них ширилося безліч різноманітних чуток та домислів. І вони не безпідставні з огляду на те, що учаснику АТО пропонують кілька соток болота, а поряд представник силових структур має кілька гектарів землі біля во­дойми.

– Цей масив не розрахований на таку значну кількість дачних об’єктів, яка тут є. Проблема ще і в його насиченості інфрастуктурою, – пояснює ситуацію голова Старовижівської РДА Анатолій Бринчук. – Тут відсутні водогін, водовідведення тощо, тобто об’єднання власників дачних будиночків мають докласти чимало зусиль, щоб озеро залишалося перлиною краю. На розв’язання буцинських проблем потрібні значні кошти. Зрештою, дачне будівництво – це не першочергова проблема, яку потрібно залагоджувати цивілізовано. Звичайно ж, є й висновок відповідної комісії, пов’язаний з інвентаризацією земель.

– Ми обстежили ділянки в дачному масиві й дійшли висновку, що деякі з них використовуються без правовстановлювальних документів, окремі власники замість кількох соток, наданих їм у користування, позагороджували значно більші площі, – додає буцинський сільський голова Петро Кошелюк. – У селі проживають 10 учасників АТО, один військовослужбовець загинув. Тож за можливості передусім виділятимемо землю атовцям зі свого села, а потім – з інших населених пунктів.

Отже, отримати землю неподалік озера Пісочного навіть учасникам АТО буде непросто. Окрім того, за словами очільниці старовижівських земельників Олени Оліферович, 200 гектарів зарезервованих для учасників бойових дій земель нині замало, щоб забезпечити наділами всіх охочих, потрібні нові площі.

ПРО ТЕ, ЩО БОЛИТЬ...

...Він був бійцем «Айдару», пройшов крізь пекло війни й повернувся додому, хоч і скаліченим, але живим. Та невблаганна смерть наздогнала Сергія Троцюка у мирний час – чоловік загинув у ДТП. Залишилася мати. Без права на будь-які пільги. Не встиг документально довести, що, попри інвалідність, отриману в зоні АТО, був учасником бойових дій. Тепер це можна зробити лише в судовому порядку, і процес цей довготривалий. От тільки хто візьметься за справу?

...Далеко від Любохин, звідки родом, уже понад рік перебуває в полоні у сепаратистів хлопець, зв’язок з яким втрачено минулоріч у серпні. Звичайно, він не Надія Савченко, щоб на його визволення постало півсвіту, але вдома на військовослужбовця, замкнувшись у чотирьох стінах, чекає згорьована мати. І хоч місцева спілка ветеранів АТО підтримала жінку, виділивши їй три тисячі гривень допомоги, біль її меншим не став.

...Сміливий, розумний, вродливий… Він заслуговує на найкращі у світі слова. Але війна зробила з нього людину, яка не може адаптуватися в мирному житті. Своє безсилля хлопець намагається утопити в чарці. Його і просили, і сварили. Та не допомагає нічого. Хто знайде ключика, який відчинить для вчорашнього воїна двері в нормальне життя?

...Два роки стояла пусткою його хата. Ні їсти, ні пити в ній не було, коли він повернувся із фронту. Ніхто з односельчан не прибіг, почувши, що чоловік має ночувати в нетопленій хаті. Хіба не боляче було пережити таку довгоочікувану «зустріч» удома? Зате його прострелений бронежилет демонструють відвідувачам Старовижівського районного краєзнавчого музею.

Вони всі видаються нам героями, коли повертаються із зони АТО. Але ніхто не бачить, як у них плаче серце, терзається душа, як часто вони потребують підтримки та розради, бодай одного доброго слова. Особливо ті, кого не мають змоги обійняти матері. А держава – не завжди ж мати, та й звинувачувати її або тих, хто її представляє, в якихось промахах, що є в кожного, – справа невдячна. Тим паче, що на Старовижівщині, попри низку нерозв’язаних проблем, між атовцями та владою встановився таки діалог довіри та взаєморозуміння. Річ у нас усіх і в кожному зокрема: сприймаймо їх, солдатів сучасної гібридної війни, як рідних, підтримуймо, як членів родини, розуміймо, як себе, тоді і їм не потрібно буде відвойовувати кожен новий день, як на полі бою.

Наталія ЛЕГКА
Загрузка...
Коментарів: 5
справедливість Показати IP 20 Січня 2017 19:27
землю біля пісочного дають своїм і звичайно ж не учасникам ато, по кадастровій карті видно кому роздали (подати запит) і можна знайти цікаві прізвища, повязані з Держгеокадастром
А хто Показати IP 20 Січня 2017 21:13
Виробить посвідчення у 2017 році то тим що землю на ЛУНЕ мабуть давати будуть.
Атошник Показати IP 20 Січня 2017 21:30
Скоро голову Старовижівської РДА Бринчука А.і. атовці в мусорному баці покатають----- терпіти вже сил не має. НА ЦЕ ВИДОВИЩЕ ЗАПРОСИМО ВСІХ ЧЕРЕЗ СОЦ .МЕРЕЖІ........ .
До атош Показати IP 21 Січня 2017 09:10
Якби ти був реальним атошником (під градами ,ураганами) то ти б БОГу дякував за кожний прожитий день ,а не корчив з себе спасітеля нації (аватара 51)
Лана Показати IP 23 Січня 2017 14:26
Нікого не потрібно обзивати, а особливо ветеранів війни на Донбасі. Якби не воїни, то війна могла б прийти і до нас. Наші військові захищали нас, українців і ми повинні бути їм вдячні і Богу.

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.

Система Orphus
Яндекс.Метрика
Ukr.net: Автобазар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і світу в режимі реального часу на Укр.нет. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.