«За дім і сім’ю стоять до кінця»: пам’яті волинянина Станіслава Романенка на псевдо Ганс

«Нам, крім боротьби, нічого не світить. І ця боротьба триває. Відкинь ілюзії. Час діяти», – закликав через свою творчість Герой, командир взводу безпілотних авіаційних комплексів, музикант Станіслав Романенко на позивний Ганс.

Командир взводу безпілотних авіаційних комплексів, молодший лейтенант Романенко Станіслав Романович (Ганс) із села Струмівка Луцького району загинув 7 березня поблизу Добропілля Покровського району Донецької області. Його провели в останню дорогу 11 березня. У Станіслава залишилися дружина, маленька донечка, батьки та двоє братів.

Герой народився 1995 року в Струмівці, закінчив Підгайцівський ліцей, здобув вищу освіту в Західноукраїнському національному університеті за спеціальністю «Фінанси, банківська справа та страхування».

Шлях воїна за свободу та незалежність України розпочався ще з подій Майдану. У 2014 році Станіслав боронив Батьківщину в лавах підрозділу «Азов».

Із початком повномасштабного вторгнення, попри проблеми зі здоров'ям, він знову став до війська добровольцем, а з квітня 2024 року підписав контракт зі ЗСУ та отримав звання молодшого лейтенанта. За період служби Станіслава було нагороджено відзнакою полку «Азов» «За звільнення Маріуполя», медаллю Президента України «Захиснику Вітчизни» та медаллю «Незламним Героям російсько-української війни».

Рідні та близькі Героя характеризують його як надзвичайно вольову та сильну особистість. У цивільному житті Станіслав любив музику, читав реп, складав вірші та писав мелодії. Він був глибоко духовною людиною.

«Вони забрали в мене пів життя. Тебе забрали в мене. Пів життя ти лишив мені в синіх оченятах і пшеничному волоссячку. Ти був найкращою людиною. Найкращою людиною в моєму житті. Найкращою в житті багатьох людей. Найкращий чоловік, найкращий татко, найкращий син, брат, друг, побратим. Глянь, скільки людей ти біля себе зібрав. Ти завжди знав, як підтримати і що порадити. До тебе завжди тягнулися люди. Бо ти випромінював любов до життя. Як же ти хотів жити… Ти навчив мене багато чого, ти показав мені, що таке щастя, з тобою я пізнала справжнє кохання. Мені так спокійно було біля тебе, так затишно. Ти був моїм домом. А тепер де жити моєму серцю? Як далі без тебе? Як пояснити донечці, що ми не можемо набрати татка? Як жити далі з цим? «Будь я поруч чи далеко, дух мій завжди біля тебе», – ти завжди мені повторював ці слова, тож будь і далі поряд. Назавжди мій. Кохаю усім серцем і душею», – написала дружина Станіслава Ірина Романенко.Побратим Героя, говорячи останнє слово над могилою Станіслава, розповів: «Станіслав умів воювати, вмів кохати, вмів бути вірним другом, вмів цінувати тих, хто навколо нього. Він дуже любив свою сім'ю. Навіть на війні знаходив час творити прекрасне, адже писав пісні. Він завжди сміявся і веселив усіх навколо. Тож запам'ятайте його таким».

Станіслав випускав пісні під псевдонімом AckUA. Послухати композиції можна за посиланням.

Перший альбом AckUA випустив 30 березня 2023 року. Це платівка під назвою «Діти війни». Вона, як писав Ганс, – про те, як ми живемо, чим ми живемо, що ми переживаємо, та шах і мат «шароварщині», «байрактарщині». До альбому увійшли сім пісень: «Не НАТО», «Хата з краю», «Смертельна зона», Big UA, «Чорнобай», «путін в вічну путь» та «Коли додому повернусь».

«Смертельною зоною став кожен метр української землі тим, хто приніс в наш дім смерть. Сучасні українські воїни як спадкоємці славетних пращурів, із багатовіковою історією визвольної боротьби дадуть загарбнику те, що він тут шукав, – смерть. В треці йдеться про генетичний код нації та незламність її духу. Трек «Хата з краю» приурочений захисникам Маріуполя, які героїчно тримали оборону міста в подвійному оточенні, бойові звитяги яких описуватимуть у підручниках та на основі яких зніматимуть фільми.

Сніппет першого треку «Не НАТО» написаний у перші дні повномасштабного вторгнення, у дні, коли загарбник загнав жінок та дітей по підвалах, коли авіабомби стирали наші міста з лиця землі, у дні, коли ще нічого не було зрозуміло, окрім одного – тільки тим історія належить, хто сьогодні бореться й живе», – писав AckUA.«Ввижаєшся щоночі і бачу уві сні ці очі. Посмішка – на лице. А тут та орда і «арта» щоночі нерви, падлюка, лоскоче, але їм скоро настане кінець… В обійми пригорну до себе і на руки тебе візьму, і хай заспокоїться серденько, коли додому повернусь», – співав у треці «Коли додому повернусь» Станіслав.Як розповідав Ганс у соцмережах, музику він записував, зокрема, на студії звукозапису в Мирнограді Донецької області.

«Ви мене часто запитуєте, як я встигаю записувати матеріал. За адекватного командування в тебе є час для себе та сімʼї. Цікава історія. Це було чергове відрядження в є*єня Донбасу. Після зміни на позиціях вирішив я відпроситися в комроти на студійку. Я ніколи не вигадував що і для чого, в лоб кажу йому: «Мені треба в Мирноград на студію позаписуватися». На що почув у відповідь: «Вмикай, що уже маєш. Якщо пишеш х*рню, то нікуди не поїдеш». І тут я знав, що запису бути», – пригадував він.

Серед останніх пісень AckUA – «Стан душі», «Веди життя», Nexus.«Дякую тобі за те, що одного прекрасного дня ти взяло мене за руку і вивело від зла, темряви та відчаю і повело мене в інше, благе життя. З тобою на шляху я не знаю, що таке страх чи вагання, з тобою я вірю в те, що я роблю, з тобою я впевнений у своїй меті. Дякую, що залишило мене на певний час наодинці з собою і дало можливість перевірити себе, на що я годжуся. Дякую тобі за кожного і кожну, за справжніх, кого знаю і бачу поряд. Дякую тобі за шлях, долю та призначення, яке виконую. Ніщо не дарма. Усе має свою ціну. Люблю тебе, життя», – такими словами Станіслав представив вихід трека «Веди життя».Пісня Nexus – про розломи, які неможливо ігнорувати, про тих, хто гине на штурмах, поки інші ділять награбоване, про тих, хто ще думає, що все якось саме закінчиться.

«нам, крім боротьби, нічого не світить,
нема варіанту назад піти,
але щоби рухатись вперед,
у нас – різні світи,
вам мало-мало, забрало, впало,
мародери, гниди, муткарі,
доки діти в штурмах гинуть,
ви тягнете все до нори…
по-п*дерськи, в відкриту, в одне рило,
щоб вас всіх п*здой накрило.
стадіон. для кого?
тим, що наступають нам на черепи?
доки кров по серцю мов вогонь
у мам, коли ідуть гроби.
економічний фронт. чому у них
там не горять зади?..

не озирайся на нас,
ми тут залишимось,
завтра зі мною будеш ти,
не здумай грати в пас,
я дім лишив,
там не про*би його ти,
ми тут і там, тиснемо газ,
проженемо, гниди видохнуть,
і для задоволення будемо жити тут.
чи чуєш ти мене там, невідомий абоненте,
я не знаю, я пишу тобі послання,
і це буде не останнє,
ти очі відкрий і думай, дій,
немов сьогоднішній останній,
дякую життю за ранок в виспаному стані.

в нас розломи між світами,
ми – за еволюцію,
вони сплять і бачать нас рабами,
вірять у ілюзію,
що тут на них чекають з квітами
вночі, а ждуть полюції,
та смерть – їхня дорога до миру, єдина.
the end. амінь» «Ні. Нам, крім боротьби, нічого не світить. І ця боротьба триває. Відкинь ілюзії. Час діяти… Цей світ ділиться не просто на чорне і біле. Він рветься на шматки між тими, хто хоче жити, і тими, хто хоче зробити нас рабами. Вони забирають майбутнє, розпалюють хаос, віджимають і відправляють на смерть. Але ми тут. Ми знаємо, що пам’ять не стерти, і ми її відстоюємо для нащадків, знаємо, що любов до свого – це не злочин, знаємо, що за дім і сім’ю стоять до кінця», – наголошував Ганс.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---