Поранені волиняни готові знову захищати Україну
«Ми взяли на себе чотири кулі, не дарма, що поїхали, може комусь врятували життя. Як би я не був зараз в лікарні, то поїхав би в Крим», - говорить постраждалий на Майдані Тімур Мустафаєв.
В обласній клінічній лікарні перебувають на денному стаціонарі ще 4-ро постраждалих на Майдані у Києві. Про боротьбу у столиці та як їх лікують у Луцьку - розповіли Інформаційному агентству Волинські Новини.
Тімур Мустафаєв, 26 років
«Мені найстрашніше було те, як бачив коли несли поранених і вбитих. Під кулі не боявся лізти, а на товаришів дивитися боляче… В кого око вибите, шия прострелена, кому ногу розірвало, кругом повно крові, крики… 19-го лютого я поїхав на Майдан, побув там півдня і в реанімацію – снайпер підстрелив», - розповідає Тімур.
У Київ чоловік поїхав з друзями спонтанно. Каже, що після роботи вийшов на Театральний майдан у Луцьку, побачив на екрані, що робиться на головному полі бою у столиці, та не зміг більше залишатися осторонь.
«За півгодини зібралися з друзями і поїхали. Нас було 17 чоловік. Ще, як їхали, то ми зупинялися дорогою в різних населених пунктах, де люди передавали ліки, їжу на Київ. Приїхали туди, в КМДА позаносили їжу, ліки, пройшлися Майданом, шукали луцьких. З нами був хлопець, який вдруге приїхав сюди, він нас повів у «Правий Сектор». Якраз там формували загін, ми й записалися.
Знайшли якогось щита і почали тримати оборону. Пройшли 50-70 метрів від Жовтневого палацу, й по нас почали стріляти, ми відразу щит поставили на землю, щоб в ноги не стріляли, бо якби щит впав, то усіх би подобивали. Не знаю я, чи пробивало того щита, чи ні.
Мене, ніби, в низ щось потягнуло, я пригнувся, а снайпер з висоти мені в спину вистрелив. Живий досі, бо в ту долю секунди присів. Куля попала біля правої нирки й пройшла по діагоналі на виліт з лівої лопатки. Хребет зачепило, куля пройшла в 2-х міліметрах від спинного мозку. По тому, мене паралізувало.
Як лежав на землі, то чув, що кулі в асфальт попадали. Снайпер хотів мене добити. Спочатку мене за ноги, як порося, відтягнули, а потім хлопці зі щитів зробили стіну, щоб снайпер не бачив куди стріляти, та занесли мене в Жовтневий палац, де надали першу медичну допомогу».
В обласній клінічній лікарні Тімур Мустафаєв з 21-го лютого, 4 дні лежав у реанімації. Його сюди привезли реанімоілем. Чоловік каже, що за лікування не платить ані копійчини, а медперсонал ставиться дуже турботливо.
За два-три тижні Тімура Мустафаєва випишуть з лікарні, хоча, кажуть лікарі, для реабілітації необхідно півроку.
Петро Лукашевич, 23 роки
«Це не вкладається у голову: ми несли пораненого на ношах, а снайпер його добив. У Жовтневому палаці було страшно. Як зайшов туди, там пекло робилося: на право поранених несли, на ліво - мертвих. Оперували й одразу за інших бралися. Ті інтерни-медики – схиляю перед ними голови. Вони там бігали, руки у них трусилися, але діло своє робили. Вони врятували життя не одному українцю», - розповідає Петро Лукашевич.Волинянин каже, що після того як «Беркут» знову почав жорстоко поводитися з людьми - не міг бути байдужим й лишатися в місці.
«За півгодини зібрався, зайшов до жінки на роботу й сказав, що їду на Майдан, вона одразу не повірила, подумала, що жартую. На Майдані наш загін називався «Білі месники». Прикро було лише одне, що ті, хто поверталися з нічного чергування, не передали нам свої захисні спецзасоби. У нас були лише дерев’яні палки.
Як відкрили по нас вогонь, то за бляхою почали ховатися хлопці, я встиг під деревом заховатися. Голову підняв – бачу мій друг вже лежить, під ним калюжа крові. Я допомагав поранених носити. Тут, раптом, почув постріл і різку біль в нозі. У Жовтневий палац добрався сам. Мене занесли на ношах в КМДА, де й надали медичну допомогу.
У виписці лікарів йшлося, що у нас в усіх була легка контузія, бо ж поряд кулі свистіли, гранати зривалися», - розповідає Петро.
Хлопець каже, що лікуванням дуже задоволений, медперсонал дуже турботливо піклується про революціонерів: «З нас тут пилинки здувають».
Віктор Зінич з Луцького району
«Мене у Києві не підстрелили, то свої міліціонери в Луцьку в лікарню «загнали».Я інвалід по зору, їздив у Київ на Майдан, бо це моя громадянська позиція, виходив на мітинги й в Луцьку.
Коли люди збиралися в обласному центрі 19-го лютого, то я з усіма прийшов на Театральний майдан. Потім ми пішли під облдержадміністрацію й під обласне управління МВС. От тут і отримав травму. Я, навіть, нічого не зрозумів. Почалася «заворушка»: радикально налаштовані молодики кидали бруківу, а міліціонери почали закидати людей гранатами. От, одна зірвалася біля мене й уламки травмували ноги», - розповідає Віктор Зінич.
В обласній клінічній лікарні революціонеру зробили операцію з видалення уламків. Найближчим часом чекає на виписку з медзакладу.
У Волинській обласній клінічній лікарні надають допомогу ще чотирьом українським постраждалим під час Майдану у Києві.«Вчора виписали одного, зараз лікуємо ще чотирьох постраждалих: Мустафаєв, Лукашевич, Зініч, Романчук. Ми лікуємо усіх безкоштовно, за наші гроші. Звісно, а як по-іншому, якщо люди у такому пеклі були, коли поряд вбивають, трупи лежать, крики навколо. Одному з постраждалих ми надавали послуги психолога, бо не міг чоловік спати. Ми добре до людей ставимося, харчування п’ятиразове, даємо те, що просять», - каже головний лікар Волинської обласної клінічної лікарні Іван Сидор.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
В обласній клінічній лікарні перебувають на денному стаціонарі ще 4-ро постраждалих на Майдані у Києві. Про боротьбу у столиці та як їх лікують у Луцьку - розповіли Інформаційному агентству Волинські Новини.
Тімур Мустафаєв, 26 років
«Мені найстрашніше було те, як бачив коли несли поранених і вбитих. Під кулі не боявся лізти, а на товаришів дивитися боляче… В кого око вибите, шия прострелена, кому ногу розірвало, кругом повно крові, крики… 19-го лютого я поїхав на Майдан, побув там півдня і в реанімацію – снайпер підстрелив», - розповідає Тімур.
У Київ чоловік поїхав з друзями спонтанно. Каже, що після роботи вийшов на Театральний майдан у Луцьку, побачив на екрані, що робиться на головному полі бою у столиці, та не зміг більше залишатися осторонь.
«За півгодини зібралися з друзями і поїхали. Нас було 17 чоловік. Ще, як їхали, то ми зупинялися дорогою в різних населених пунктах, де люди передавали ліки, їжу на Київ. Приїхали туди, в КМДА позаносили їжу, ліки, пройшлися Майданом, шукали луцьких. З нами був хлопець, який вдруге приїхав сюди, він нас повів у «Правий Сектор». Якраз там формували загін, ми й записалися.
Знайшли якогось щита і почали тримати оборону. Пройшли 50-70 метрів від Жовтневого палацу, й по нас почали стріляти, ми відразу щит поставили на землю, щоб в ноги не стріляли, бо якби щит впав, то усіх би подобивали. Не знаю я, чи пробивало того щита, чи ні.
Мене, ніби, в низ щось потягнуло, я пригнувся, а снайпер з висоти мені в спину вистрелив. Живий досі, бо в ту долю секунди присів. Куля попала біля правої нирки й пройшла по діагоналі на виліт з лівої лопатки. Хребет зачепило, куля пройшла в 2-х міліметрах від спинного мозку. По тому, мене паралізувало.
Як лежав на землі, то чув, що кулі в асфальт попадали. Снайпер хотів мене добити. Спочатку мене за ноги, як порося, відтягнули, а потім хлопці зі щитів зробили стіну, щоб снайпер не бачив куди стріляти, та занесли мене в Жовтневий палац, де надали першу медичну допомогу».
В обласній клінічній лікарні Тімур Мустафаєв з 21-го лютого, 4 дні лежав у реанімації. Його сюди привезли реанімоілем. Чоловік каже, що за лікування не платить ані копійчини, а медперсонал ставиться дуже турботливо.
За два-три тижні Тімура Мустафаєва випишуть з лікарні, хоча, кажуть лікарі, для реабілітації необхідно півроку.
Петро Лукашевич, 23 роки
«Це не вкладається у голову: ми несли пораненого на ношах, а снайпер його добив. У Жовтневому палаці було страшно. Як зайшов туди, там пекло робилося: на право поранених несли, на ліво - мертвих. Оперували й одразу за інших бралися. Ті інтерни-медики – схиляю перед ними голови. Вони там бігали, руки у них трусилися, але діло своє робили. Вони врятували життя не одному українцю», - розповідає Петро Лукашевич.Волинянин каже, що після того як «Беркут» знову почав жорстоко поводитися з людьми - не міг бути байдужим й лишатися в місці.
«За півгодини зібрався, зайшов до жінки на роботу й сказав, що їду на Майдан, вона одразу не повірила, подумала, що жартую. На Майдані наш загін називався «Білі месники». Прикро було лише одне, що ті, хто поверталися з нічного чергування, не передали нам свої захисні спецзасоби. У нас були лише дерев’яні палки.
Як відкрили по нас вогонь, то за бляхою почали ховатися хлопці, я встиг під деревом заховатися. Голову підняв – бачу мій друг вже лежить, під ним калюжа крові. Я допомагав поранених носити. Тут, раптом, почув постріл і різку біль в нозі. У Жовтневий палац добрався сам. Мене занесли на ношах в КМДА, де й надали медичну допомогу.
У виписці лікарів йшлося, що у нас в усіх була легка контузія, бо ж поряд кулі свистіли, гранати зривалися», - розповідає Петро.
Хлопець каже, що лікуванням дуже задоволений, медперсонал дуже турботливо піклується про революціонерів: «З нас тут пилинки здувають».
Віктор Зінич з Луцького району
«Мене у Києві не підстрелили, то свої міліціонери в Луцьку в лікарню «загнали».Я інвалід по зору, їздив у Київ на Майдан, бо це моя громадянська позиція, виходив на мітинги й в Луцьку.
Коли люди збиралися в обласному центрі 19-го лютого, то я з усіма прийшов на Театральний майдан. Потім ми пішли під облдержадміністрацію й під обласне управління МВС. От тут і отримав травму. Я, навіть, нічого не зрозумів. Почалася «заворушка»: радикально налаштовані молодики кидали бруківу, а міліціонери почали закидати людей гранатами. От, одна зірвалася біля мене й уламки травмували ноги», - розповідає Віктор Зінич.
В обласній клінічній лікарні революціонеру зробили операцію з видалення уламків. Найближчим часом чекає на виписку з медзакладу.
У Волинській обласній клінічній лікарні надають допомогу ще чотирьом українським постраждалим під час Майдану у Києві.«Вчора виписали одного, зараз лікуємо ще чотирьох постраждалих: Мустафаєв, Лукашевич, Зініч, Романчук. Ми лікуємо усіх безкоштовно, за наші гроші. Звісно, а як по-іншому, якщо люди у такому пеклі були, коли поряд вбивають, трупи лежать, крики навколо. Одному з постраждалих ми надавали послуги психолога, бо не міг чоловік спати. Ми добре до людей ставимося, харчування п’ятиразове, даємо те, що просять», - каже головний лікар Волинської обласної клінічної лікарні Іван Сидор.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 9
Волинянин
Показати IP
8 Березня 2014 13:39
Майдан ошукали???
http://www.youtube.com/watch?v=wwsxtyC1jyU&list=UU7IkW1jdMEZNIILyf0DncAw
Лучанин до Волинянин
Показати IP
8 Березня 2014 15:39
"Было плохо станет еще хуже, наступит день захлебнется солнце в лужах. С ног меня собьет осенний ветер, а впереди ничего уже не светит". Отвечаю на видео словами из песни.
НЕЛУЧАНИН до Волинянин
Показати IP
8 Березня 2014 16:51
ти включи мозги перед тим як дурниці писати. єдиний висновок, який можна зробити з цього відео, це те , що в Криму є проросійські радикали, ксенофоби, які нічого не хочуть чути і знати. все інше - це лише припущення
Анонім до Волинянин
Показати IP
8 Березня 2014 20:59
ні не ошукали...вони знали на що йшли
http://www.youtube.com/watch?v=tvLqeDWWbUc
ВОВА
Показати IP
8 Березня 2014 17:03
Алеж медсестра біля цього Зініча яка файна панянка. В неї у вочах таке ....
ЮЛЯ
Показати IP
8 Березня 2014 17:08
Якщо куля в лоб потрапляє людині,
Людина втрачає свою герметичність,
Людина думки випускає назовні
І потім не може зібрати назад.
У дірку від кулі о пізній годині
Миттєво влітають питання дотичні,
І мізки одразу ваганнями повні,
І блима в очах нездоровий азарт.
Крізь отвір у лобі азарт і вагання
У світ визирають і мружаться хижо,
І тихо собі викидають на пальцях,
Кому у прем’єри, кому – до труни.
І ніби людина стоїть на Майдані,
І ніби Майдану за звичкою лиже,
Та в черепі вже діловито кубляться
Нові перспективи й нові таргани.
І череп людини заледве не тріска,
І совість витьохкує пісню обсценну,
І губи у битві вагань та азарту
Обрати «своїх» не приховують спроб.
Та все, що в людини творилося в мізках,
І з чим та людина полізла на сцену,
І що та людина хотіла сказати –
Відомо лиш кулі, що влучила в лоб.
Анонім
Показати IP
8 Березня 2014 18:44
То хай йдуть воювати в Крим.Достали ті вже "герої".Якщо в Криму проросійські радикали то у нас фашистські радикали.
Fenix до Анонім
Показати IP
10 Березня 2014 17:33
То ти я бачу тут "герой"треба було йти в Київ і я б побачив як би ти заговорив(-ла) а то сидиш тількі перед монітором і дурниці пишеш!!!!Вони стояли за Україну !!!!!!Ними пишатись потрібно а ти пишеш що дістали!!!!!!!
Поціновувач
Показати IP
8 Березня 2014 22:29
Ах, яка сестричка на фото! Я теж таку хочу! Пораньте мене, бо моє серце вже розбите!
«Є більш доречні способи висловити подяку»: мер Луцька прокоментував фрески з бізнесменами у головному соборі міста
Сьогодні 10:08
Сьогодні 10:08
У Луцьку на мосту перекинувся автомобіль. Фото
Сьогодні 08:12
Сьогодні 08:12
Польща запропонувала Україні купувати зброю в кредит
Сьогодні 07:43
Сьогодні 07:43
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.