USD 24.75 25
  • USD 24.75 25
  • EUR 27.2 27.6
  • PLN 6.35 6.5

Лучанка хоче назвати сина на честь загиблого однокласника-героя

Сльози, плач, невимовна туга… На жаль, у обласному центрі громадянські панахиди, під час яких лучани проводять у останній путь загиблих героїв, стали страшною традицією.

Так, у суботу, 30 серпня, не встиг Луцьк оговтатись від попередньої жалоби, як на Театральному майдані міста знову лунало тужливе і, на жаль, уже до болю знайоме «Пливе кача». Тоді лучани прощалися із Героєм Максимом Шульгою, молоде життя якого обірвалось у 23 роки.

Народився хлопець 23 березня 1991 року у Луцьку. Навчався у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №25. Потому здобував освіту у Волинському технікумі Національного університету харчових технологій, однак спражнього себе знайшов у військовій справі. Тож у 2010 році його призвали на військову службу за контрактом.

Спогадами про свого однокласника поділилась лучанка Ірина Остапчук. Дівчина каже, що до сих пір не може оговтатись від страшної трагедії, а посмішка Максима навіть після похорон стоїть у неї перед очима.


«Максим - мій однокласник. Я пам'ятаю його дуже добре. Перше, що відразу приходить на думку - його посмішка, щира, відкрита, безтурботна. І ластовиння на обличчі, він був такий смішний. З нього інколи кепкували у школі, що він маленького зросту. Так, він справді був малесеньким, але, як виявилось, мав велике серце. Він любив подуріти, покривлятися, посміятися. Пам'ятаю, що він кожного року дарував дівчатам валентинки на День Закоханих. Не пам'ятаю його агресивним чи розлюченим. Завжди усміхнений і все... Я справді пишаюся тим, що мала змогу вчитися разом із цією людиною. Мені дуже шкода, що його життя так рано обірвалося. Він довів усім і собі, що був справжній патріотом своєї держави, що служив всім серцем українському народу. Максим боровся за те, щоб над нашими головами було мирне небо. Тож ми не маємо права забути про цей подвиг, про нашого Героя. Герої не вмирають, а щоб вони жили вічно, потрібно про них пам'ятати», - з болем у серці розповідає Ірина.
Вона запевняє, що відтепер ця світла й добра людина назавжди житиме у її серці, як Герой України, Герой Волині, Луцька та Герой її сім'ї.

«У нас вже є синочок, але якщо у майбутньому Бог дасть нам ще, то безсумнівно ми назвемо його на честь Максима», - схлипуючи каже дівчина.

Світлій пам’яті загиблого однокласника, Ірина Остапчук присвятила чуйний вірш:

Твоя свіча вже догоріла,

Хоч був на ній ще твердий віск.

Душа Твоя затрепотіла,

Побачила вже Раю лиск.

Такий красивий, молодий,

Та це все відблиск фотокартки.

Ти там щасливий, бо живий,

Та лишив Ти на віки згадки.

Даю обіцянку відверто,

Що пам'ятатиму Тебе.

Для мене Ти - Герой, на жаль, посмертно,

Хай нова зірочка на небі оживе!

А тим часом, сьогодні, 1 вересня, головний майдан міста знову здригався від ридань. Так, краяни оплакували загиблих на Сході бійців 51-ї окремої механізованої бригади Романа Лучука та Юрія Оніщука.
Реклама
Загрузка...
Коментарів: 1
пр Показати IP 2 Вересня 2014 14:19
В чужой монастырь, со своим уставом не ходят...

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.

Система Orphus
Яндекс.Метрика
Ukr.net: Автобазар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і світу в режимі реального часу на Укр.нет. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.