USD 28.10 28.20
  • USD 28.10 28.20
  • EUR 31.80 32.02
  • PLN 6.90 7.00

5 вересня: події, факти, дні народження

День народження сьогодні у заступника начальника юридичного відділу Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом» Інна Шелкаєва. Колеги та знайомі вітають іменинницю та зичать їй удачі, радості, щастя, гармонії та чудового настрою. Нехай усі заповітні мрії здійснюються, серце палко кохає, гаманець наповнюється, дім буде затишним, друзі – веселими та вірними.

5 вересня святкує свій день народження чудовий син та брат Іван Кравець.

«Любий наш! Щиро вітаємо тебе з днем народження! Зичимо міцного здоров’я, наснаги, успіхів, любові. Нехай всі задумані плани здійсняться, а твоє серце завжди буде відкрите до нових вражень і емоцій! Ми тебе любимо», – вітає іменинника родина.
Іван Кравець
Іван Кравець
Сьогодні святкує день народження лікар-стоматолог Людмила Патлякевич. Рідні бажають тепла, наснаги, світлої надії, міцної віри в себе, вдячних клієнтів та добробуту. Нехай кожна мить життя буде прекрасною!
Людмила Патлякевич
Людмила Патлякевич
Також день народження 5 вересня відзначають лікар, депутат Волинської облради Сергій Сівак та футболіст з Луцька, ексгравець «Волині» Олександр Чепелюк.

Інформаційне агентство Волинські Новини вітає усіх іменинників зі святом та зичить міцного здоров'я, радості, натхнення, енергійності, наполегливості у досягненні мети, щирих посмішок, позитиву, вдалих днів, удачі та оптимізму! Хай життя дарує безліч приємних зустрічей, незабутніх подій, яскраві емоції та відчуття!

.
Сергій Сівак
Сергій Сівак
Олександр Чепелюк
Олександр Чепелюк
Якщо ви хочете привітати своїх близьких, рідних чи друзів з днем народження, скористайтесь функцією «Повідом новину». Надсилайте свої вітання та фото іменинників.

Наша хроніка:

Минулоріч у Луцьку встановили вже шість нових скульптур одного з головних символів міста – кликуна, з яких кожен має своє ім’я, легенду.

Лучанин Антон Линда успішно дебютував на телешоу від телеканалу «1+1» під назвою «Король десертів» у 2018 році.

Цього дня у 2017 для відвідувачів луцького стадіону «Авангард» встановили новий графік відвідин. Зміни виникли, аби впорядкувати час занять на стадіоні спортсменів-професіоналів та аматорів.

У 2016 патрульних поліцейських, які приїхали на виклик про пограбування, обстріляли з травматичної зброї. На місці злочину правоохоронці знайшли ключі та різноманітні відмички, які зловмисники забули, втікаючи з місця події.

У 2015 році після душевного та емоційного виступу у Луцьку на стадіоні "Авангард«, в гримерці барабанщик гурту Іван Вощина втратив свідомість. Медики швидко зреагували на даний інцидент та надали необхідну та негайну допомогу. На жаль, життя людини не залежить від неї самої, на все є воля Божа.

Фоторепортаж про перші подихи осені у Луцьку шукайте у матеріалі за 2014 рік. Сонячне проміння вже не таке пекуче, утім, воно все ще ніжно пестить обличчя. Осінь у Луцьку дихала прохолодним подихом легкого вітерця.

Народилися:

Цього дня народилися італійський філософ і письменник Томмазо Кампанелла, німецький композитор і піаніст Йоганн Крістіан Бах, граф, російський письменник Олексій Толстой, російський кінорежисер Павло Арсенов («Гостя із майбутнього», «Лілова куля», «Чарівник Смарагдового міста»), британський співак і рок-музикант Фредді Меркюрі (Фарух Балсара), художник, скульптор, поет Михайло Гаврилко, німецький футболіст та спортивний функціонер Маттіас Заммер, українська гімнастка, дворазова олімпійська чемпіонка Тетяна Гуцу, український кінорежисер Сергій Лозниця, український футболіст та тренер Сергій Ковалець, український актор театру і озвучення Олександр Чмихалов, український піаніст та композитор Арсен Яковенко.

Сталося:

1918 – Раднарком Росії видав декрет про початок червоного терору.

На території України червоний терор розпочався у січні 1918 року із вторгненням червоногвардійських загонів Муравйова. З цього моменту насильство і терор стали основними методами утвердження тут Радянської влади. За висловом В. Г. Короленка, арешти і позасудові розстріли політичних опонентів під приводом боротьби з контрреволюціонерами тут стали звичним, «побутовим явищем» радянської дійсності.

Дії червоногвардійців в Україні відрізнялися особливою жорстокістю. Наприклад, Харківське ЧК використовувало скальпування і «знімання рукавичок з кистей рук», в Полтаві і Кременчузі священнослужителів саджали на кіл. У Катеринославі застосовували розп’яття й побиванння каменями, в Одесі офіцерів прив’язували ланцюгами до дощок, вставляючи в топлення й жарячи, або розривали навпіл колісьми лебідок, або опускали по черзі в казан з окропом й у море.

Після розгрому армії Врангеля 1920 року російська влада санкціонувала масові розстріли у Криму. Начальник Особливого відділу Південного фронту Є. Г. Євдокимов, що керував проведенням цієї операції, був нагороджений орденом Бойового Червоного Прапора з таким обґрунтуванням:

«Під час розгрому армії ген. Врангеля в Криму тов. Євдокімов з експедицією очистив Кримський півострів від білих офіцерів, що залишилися там для підпілля, і контррозвідників, вилучивши до 30 губернаторів, 50 генералів, більше 300 полковників, стільки ж контррозвідників і загалом до 12 000 білого елемента, чим попередив можливість появи в Криму білих банд».

1918 – народився Рін-Тін-Тін, німецька вівчарка – перша кінозірка.

В 1-у світову війну у Франції американський солдат підібрав у розбомбленому розпліднику крихітне цуценя й відвіз із собою. Пес виріс незвичайно розумним, знявся майже в трьох десятках фільмів кіностудії «Warner Brothers», вів на радіо власне шоу й заслужив почесну Зірку на голлівудській Алеї слави.

Письменниця Сюзен Орлеан, яка очолює кампанію із боротьби за посмертне вручення Оскара Рін-Тін-Тіну, розповідає, що багато хто з сучасних зірок сприйняв би як образу, якщо б їм довелось бути на одній сцені з маленьким симпатичним ретривером.

Орлеан переконана, що Рін-Тін-Тін був справжньою зіркою німого кіно і дуже талановитим актором.

«Інколи його гра просто вражає. Адже хіба можна навчити собаку так зображати емоції, як це робив Рін-Тін- Тін?», – ствердужвала письменниця.

1958 – в США вперше опубліковано роман Бориса Пастернака "Доктор Живаго«.

Цькування Пастернака через роман «Доктор Живаго» стала однією з причин його важкої хвороби і передчасної смерті в 1960.

Почалося цькування відразу після присудження Нобелівської премії. Тон задав Микита Хрущов, який в колі партійно-державних чиновників сказав про Пастернака вельми грубо: «Навіть свиня не паскудить там, де їсть». Незабаром «свинські» аналогії за вказівкою Хрущова використовував у доповіді, присвяченій 40-річчю комсомолу, перший секретар ЦК ВЛКСМ Володимир Семичастний.

У заяві ТАРС від 2 листопада 1958 заявлялося, що в «своєму антирадянському творі Пастернак обмовив суспільний лад і народ». Безпосереднім координатором громадської та газетної цькування став завідуючий відділом культури ЦК партії Д. А. Полікарпов. Факт публікації книги за кордоном був представлений владою як зрада і антирадянщина, в той час як засудження книги «трудящими» видавалося за вияв загальної солідарності з владою.

У резолюції Спілки письменників від 28 жовтня 1958 Пастернака назвали самозакоханим естетом і декадентом, наклепником і зрадником. Лев Ошанін звинуватив Пастернака в космополітизмі, Борис Польовий назвав його «літературним Власовим», Віра Інбер переконала СП звернутися в уряд з проханням позбавити Пастернака радянського громадянства.

Потім Пастернака кілька місяців поспіль «викривали» в найбільших газетах, таких як «Правда» та «Известия», журналах, по радіо і телебаченню, змушуючи відмовитися від присудженої йому Нобелівської премії. Його роман, який в СРСР ніхто не читав, засуджували на організованих начальством серед робочого дня мітингах в інститутах, в міністерствах, на заводах, фабриках, в колгоспах. Промовці називали Пастернака – наклепником, зрадником, відщепенцем суспільства; пропонували судити і вигнати з країни. Колективні листи публікувалися в газетах, зачитувалися по радіо.

В якості обвинувачів залучалися люди, що не мали ніякого відношення до літератури (це були ткалі, колгоспники, робітники), так і професійні літератори. Так, Сергій Міхалков написав байку про «якийсь злак, який звався пастернак». Пізніше кампанія по шельмуванню Пастернака отримала ємне саркастичне назву «Не читав, але засуджую!». Ці слова часто фігурували в промовах громадських обвинувачів, багато з яких книг не брали в руки взагалі.

Цькування, що пішли один час на спад, знов посилилася після публікації 11 лютого 1959 в британській газеті «Дейлі мейл» вірша Пастернака «Нобелівська премія» з коментарем кореспондента Ентоні Брауна про те, якому остракізму нобелівський лауреат піддається у себе на Батьківщині.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 0

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Loading...
Система Orphus