USD 27.5 28
  • USD 27.5 28
  • EUR 30.1 30.6
  • PLN 6.3 6.55

Будні волинського онкохірурга Анатолія Протопопова. Інтерв'ю

У календарі лютого є кілька важливих дат, які загострюють нашу увагу на одній з найбільших проблем ХХІ сторіччя: це Міжнародний день боротьби проти раку і Міжнародний день онкохворої дитини. Для онкопацієнтів та їхніх родин, лікарів, науковців – це щоденне протистояння з підступною хворобою, роки особистих втрат і здобутків з надією на приборкання недуги. Для волинського онкохірурга Анатолія Протопопова – це близько 50 років життя, відданих роботі за покликанням у Волинському обласному медичному центрі онкології.

Анатолій Олександрович – людина принципово непублічна, вважає себе одним із багатьох, хто працює в цій професії. Навіть жартує, що хірургом може будь-хто, якщо «не з двома лівими руками». При обов’язковій умові відданості фаху, добросовісної праці.

Його щоденно можна побачити у відділенні онкохірургії №1 Волинського онкоцентру, яке він очолює: кабінет завідувача поряд з палатами пацієнтів, операційними, постом медсестер. Операції, консультації, робочі наради… Окрім того, кандидат медичних наук Анатолій Протопопов публікує наукові праці з фаху, викладає молодим колегам на кафедрі хірургії факультету післядимпломної освіти Волинської філії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

Будні лікаря, керівника, педагога, науковця заповнені кропіткою працею. І наша розмова відбувається саме тут – у його робочому кабінеті онкохірургічного відділення №1. Але теми зачіпаємо дуже різні, і розмовляємо не лише про онкологію…
Чотири покоління лікарів родини Протопопових

Анатолій Олександрович народився в Камені-Каширському. У його родині – кілька поколінь лікарів: це бабуся (вона працювала у хірургічному госпіталі), мама, а тепер і дочка. Анатолію Олександровичу теж виявилася близькою хірургія. Розповідає, що дочка працює алергологом, і сподівається, що й онука в майбутньому обере медицину як фах.

З великим задоволенням Анатолій Олександрович навчався у Тернопільському медичному інституті, дуже любив читати, отримувати нові знання. Своїм першим наставником, який навчив його «тримати скальпеля в руках», вважає одного з засновників онкохірургії на Волині Віктора Борисовича Шабелянського, з теплотою згадує наукового керівника, професора медицини, засновника першої в країні кафедри онкології Анатолія Івановича Гнатишака.

«Дві мої великі любові – дружина і хірургія»

Доля подарувала йому віддану супутницю життя і працю за його природнім призначенням – хірургію. Анатолій Олександрович тепло називає їх «мої дві любові».

Після закінчення вузу у 1971 році молодий лікар почав викладати дисципліну «Лабораторні й клінічні дослідження» у Луцькому медучилищі. Потім відслужив у армії, а після повернення влаштувався на роботу: «В 1972 році я сам прийшов у Волинський онкодиспансер і спочатку працював в хірургії, так би мовити, на громадських засадах. Тоді це були три казармоподібні будівлі на вулиці Володимирській, де в одній була поліклініка, в другій – рентгенкабінет, а в третій – хірургія, мамологія і гінекологія разом. Був один завідувач, який займався усім, та ще й навчав нас».

З 1972 року заклад запрацював в своїй теперішній локації – на вулиці Тімірязєва. З 1975 року і донині професійна кар’єра, доля Анатолія Олександровича тісно переплелися з діяльністю і колективом диспансеру. На його очах і за його участю відбувалися розбудова, розширення і модернізація закладу, який сьогодні працює як сучасний спеціалізований центр онкології Волині з двома окремими онкохірургічними відділеннями: №1 черевної порожнини і пухлин зовнішніх локалізацій і №2 – молочної залози (мамологічним). Відділення №1, яке з 2002 року очолює онкохірург Анатолій Протопопов, займається лікуванням хворих на онкопатологію м’яких тканин та шкіри, раку стравоходу, шлунка, тонкого і товстого кишківника, пухлин заочеревинного простору, раку нирки, сечового міхура, передміхурової залози та яєчка.
«Хірургія поєднує дві речі – науковий аспект і майстерність»

«Мій вчитель казав, що в хірургії не треба мати великий талант, як, наприклад, в Рубенса чи Рембрандта. Будь-яка людина, яка буде терпеливо вчитися, віддавати себе своїй професії повністю, може стати гарним хірургом. Звичайно, якщо має не дві ліві руки!» – сміється Анатолій Олександрович. І вже всерйоз: «Хірург – це і лікар, і майстер».
У його кабінеті серед книг, які весь час під рукою, поряд з рідкісним медичним виданням з діагностики і лікування раку шлунку, опублікованим у Санкт-Петербурзі в 1912 році, є найновітніші дослідження фахівців Європи, Америки. Анатолій Олександрович розповідає: «Є таке поняття як “колективний досвід”. Наприклад, ще на початку ХХ століття операції з приводу раку шлунку мали до 50% летальності, тобто кожний другий пацієнт після операції помирав. Сьогодні це 2-5 %, і це стала звичайна операція завдяки колективному досвіду хірургів».

У науковому резюме кандидата медичних наук Анатолія Протопопова – більш як 50 публікацій, 8 монографій у співавторстві з іншими фахівцями. Інформація для лікування онкохворих, яка накопичувалась протягом кількох десятиліть діагностування, спостережень, хірургічної практики, є направду безцінною! Зараз це настільні книги для онкологів Волині, України.
І не тільки для фахівців! Є також книга для загалу – це написана доступною мовою, стисло «Рак молочної залози (в питаннях та відповідях)» разом з лікарями Орестом Андрусенком, Юрієм Малімоном і Володимиром Федорчуком за запитаннями волинянок, пацієнток онкоцентру. Її можна побачити в інформаційних куточках медзакладу, а також в руках жінок, які проходять тут лікування.

Серед колег, співавторів публікацій Анатолія Олександровича – багато його учнів. На сьогодні педагогічний стаж лікаря вже досяг солідної цифри 25 років, і він продовжує працювати з молодими медиками. «Мої учні – мої колеги», – каже з гордістю, не виділяючи у розмові окремих імен. А вони шанобливо відгукуються про наставника – просту у спілкуванні людину, яка вміє ясно сформулювати складну інформацію, порадити і підтримати в щоденній роботі.
Анатолій Олександрович з колегами по відділенню
Анатолій Олександрович з колегами по відділенню
«Якби люди лише кинули палити, онкозахворювань було б значно менше»

Зі своєї багаторічної практики у мамології, Анатолій Олександрович зауважує: серед «жіночих» онкозахворювань вперто лідирує рак молочних залоз, з щорічною тенденцією у 1,5 % до зростання: «Коли я прийшов працювати сюди в 1972 році, на Волині діагностували близько 100 випадків раку молочної залози, зараз щороку – понад 300».

Загалом є 180 науково доведених факторів ризику РМЗ, серед яких він виділяє головною причиною хронічний стресовий спосіб життя сучасної жінки: «Буває, розмовляєш з пацієнткою, а в неї не життя, а колотнеча!». Постійні проблеми на роботі, у родині набагато небезпечніші для її здоров’я, ніж разові стреси, неминучі у житті кожної людини.

Ще одна причина – механічні травми молочної залози, часто цілком випадкові, які згодом стають місцем виникнення злоякісної пухлини. Утворення злоякісної пухлини в кожному випадку триває по-різному: від кількох місяців до десятків років. Водночас скласти індивідуальний прогноз щодо ймовірного захворювання дуже важко навіть при наявності багатьох факторів ризику.

Сумну першість серед онкозахворювань чоловіків регіону утримує рак легень. «Зв’язок паління з раком легень колосальний! Більш того, якби люди не палили, то вони значно менше хворіли би на рак сечового міхура, підшлункової залози і молочної залози також», – розповідає лікар. Аналізуючи дані канцерреєстру (статистичні дані різних онкозахворювань по рокам, регіонам) по Волині, зауважує, що зростає захворюваність на рак шкіри, товстої кишки, нирки, передміхурової залози, а серед онкозахворювань дітей переважають рак крові, нирки, нервової системи.

Світові прогнози невтішні, з сумом каже лікар-практик: у найближчі 20 років онкозахворюваність буде зростати. Поряд з цим, він вважає, що профілактика раку можлива й необхідна: відмова від паління і надмірного перебування на сонці, здорове харчування, регулярні профогляди – свідома відповідальність поінформованих людей здатні вберегти їхні здоров’я, життя.
«Щастя хірурга – коли пацієнт виписується з лікарні додому»

Під час розмови я подумки підраховую роки роботи Анатолія Олександровича в онкологічній галузі, зауважую її інтенсивність й отримую солідну цифру. Скільки ж операцій було проведено за цей значний відтинок часу? Мій співрозмовник, впевнена, не веде спеціальних персональних підрахунків, але навіть приблизна кількість у його відповіді вражає – багато тисяч! І серед них бувають пацієнти з надскладними онкологічними діагнозами, часто у стані відчаю і страху перед недугою, з надією на знання і майстерність хірургів, котрим довіряють свої життя.

Запитую, як йому вдається зберігати «спокійну руку і холодний розум», щодня стикаючись зі стражданнями, надіями пацієнтів і усвідомленням величезної особистої відповідальності.

«А чому ви думаєте, що у хірурга спокійна рука і розум холодний? – відповідає Анатолій Олександрович. – Рука хірурга повинна бути ніжною і теплою, і розум лабільним, готовим «переробити» різні ситуації». Лікування різних онкозахворювань суворо регламентуються державними стандартами, а в повсякденній практиці хірурга бувають настільки різні випадки, коли потрібно оцінити реальний стан конкретного пацієнта, врахувати його власну волю і відповідальність за своє життя.

Він бачив різні реакції пацієнтів на свій онкостатус, тривале і виснажливе лікування: дехто з людей впадали у гнівні стани, мучили себе і всіх навколо. Дехто у депресії повністю замикався у собі, обмежуючи коло спілкування і страждаючи наодинці. В той же час, каже Анатолій Олександрович, є категорія пацієнтів, яких цей діагноз змусив помудрішати. І коли пацієнт після операції виписується з лікарні додому – це справжнє щастя і свято для хірурга.
«Коли у вас поганий настрій, послухайте полонез Огіньського!»

Під час спілкування Анатолій Олександрович не раз вражає мене широтою і глибиною зацікавлень, тонким почуттям гумору. Попри те, що робота поглинає основну частину його часу та сил, є в його житті речі і для душі. Особлива пристрасть хірурга – класична музика. Він впевнений в її цілющій силі, яку вона справляє на розум і емоції людини, сприяє здоровому і змістовному релаксу: «В Польщі, і не тільки, є лікарі-музикологи, які лікують музикою. Коли у вас поганий настрій, послухайте полонез Огіньського, вальс №2 Шостаковича, каприз №24 Паганіні. Симфонія №5 Бетховена – неймовірна! З часів студентства обожнюю цю музику!». Захоплюється віртуозним виконанням класичних творів відомої скрипальки Ванесси Мей. А ще – художня література, а не лише фахова з онкології, жартує Анатолій Олександрович.
Хірургія як «сродна праця» Анатолія Протопопова

Однією із тем нашої розмови з Анатолієм Олександровичем, і, як згодом я впевнилася, що й певною мірою символічною, стала «сродна», тобто споріднена праця згідно з філософсько-соціальним вченням Григорія Скоровороди про призначення людини. Він згадав Бджолу із байки «Бджола і Шершень» українського філософа: вона щаслива, невтомно працюючи щодня, бо «немає нічого радіснішого, аніж жити за призначенням». Успіх у роботі, гарні результати важливі кожному, а в праці лікаря Анатолія Протопопова – це врятовані людські життя, обмін досвідом й знаннями з однодумцями, поширення життєво важливої інформації для убезпечення інших людських доль від смертельної загрози. І щастя від усвідомлення призначеного Природою і Богом покликання – хірурга, педагога, науковця.
У календарі лютого є ще одна дата – привід для радості та привітань. 23 лютого в Анатолія Олександровича день народження. Колектив закладу, з яким його пов’язують 50 років самовідданої праці, сердечно вітає його з особистим святом і бажає довгих щасливих років життя, міцного здоров’я, радості від спілкування з рідними людьми й однодумцями, наснаги у щоденній кропіткій праці! Многая літа, шановний лікарю!

Фото зустрічі Віктора Чухрая

Фото хірургів онкохірургічного відділення №1 – з сайту ВОМЦО http://vood.com.ua/structure/surgery

Розмовляла Марія Пилипчук
Реклама
Loading...
Коментарів: 5
лучанка Показати IP 23 Лютого 2020 15:39
Дякую за Вашу працю, дорогий Анатолій Олександрович! Многая літа!
Тетяна Показати IP 23 Лютого 2020 16:52
Дякую, за те, що ви є. Лікар від бога.
Анатоль_ Бідзюра Показати IP 23 Лютого 2020 17:22
Слава вам!
Доктор Показати IP 23 Лютого 2020 22:04
Многая літа!
Іван Поліковський Показати IP 21 Березня 2020 12:14
Многих літ вам, Анатолію Олександровичу. Про те, що ви лікар від Бога, я зрозумів ще в далекому 1975 році, коли доля нас звела разом проходити строкову військову службу в м.Ужгороді.

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Loading...
Система Orphus
Яндекс.Метрика
Ukr.net: Автобазар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і світу в режимі реального часу на Укр.нет. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.