Замкова цегла, довоєнні люки та найвужчий тротуар: незвичайні знахідки на вулицях Луцька. Фото

Старовину на вулицях нашого міста можна зустріти іноді зовсім несподівано. І йдеться не лише про давні кладовища, про одне з яких Інформаційне агентство Волинські Новини нещодавно розповідало. Якщо уважно подивитися під ноги, то виявиться, що серед каналізаційних люків та бордюрів є справжні старожили.

Найдавніші відносяться до міжвоєнного періоду. У 1930-х в Луцьку почали робити централізований водопровід. Залишки водних кранів та гідрантів досі є в центральній частині міста. Кілька з них збереглося на нинішній вулиці Степана Бандери. Вони розташовані просто посеред проїжджої частини.Є гідранти з польським написом «Zasuwa» і на вулиці Ярощука. А ще там відшукали й бордюри часів міжвоєнної Польщі. Від пізніших вони відрізняються і формою, і світлішим кольором. На деяких збереглися штампи «Zarzad miejski m. Lucka» (міська управа міста Луцька). На інших є штамп фірми Штеплера, яка виготовляла бетонні вироби.Навпроти будинку міжвоєнних часів на Ярощука, 12, який нині вже розібраний, збереглися старі бордюри, що ними вимощено в’їзд.До речі, саме на цій вулиці є тротуар чи не найвужчий у місті. Його ширина – менше 1 метра. Східці з під’їзду виходять просто на вулицю.Читати ще: Нічне кладовище в центрі Луцька: історія під нашими ногами. Фоторепортаж

На кількох вулицях Луцька красується шестигранна бруківка довоєнних часів, яку називають «трилінкою» за іменем її винахідника Владислава Трилінського. Зокрема й на головній пішохідній артерії міста – вулиці Лесі Українки. Проста у виробництві та монтажі, «трилінка» була широко розповсюджена. Свого часу це був передовий винахід. І коли в Європі дороги мостили незручним круглим камінням, у Польщі вимощували «трилінкою». Шестигранна бруківка була довговічною, адже не мала довгих з’єднань, як у прямокутній. За кожен покладений шестигранник винахіднику мали виплачувати 2 гроші, тож пан Трилінський мав би стати мільйонером. Адже за 1933-1939 роки випустили 10 мільйонів штук "трилінки".Цікавий люк можна знайти на вулиці Євгена Сверстюка. Він виготовлений на Заводі імені 1 Травня у місті Верхньодніпровськ у 1941 році. Тож цей люк пам’ятає і перші совєти, і німецьку окупацію. Завод, який був заснований у 1898 році, і донині існує як ПАТ "Верхньодніпровський ливарно-механічний завод імені 1 Травня«.У Старомі місті кидаються в очі зливні люки квадратної форми з написом «Bialogon». Так називалося польське місто (нині це частина міста Кельце). Це підприємство також діє й дотепер.Частина кришок каналізаційних колодязів виконує рекламну функцію. Кілька луцьких підприємств замовили фірмові люки, які розміщені на їхній території. Часто зустрічається й зображення в’їзної вежі Луцького замку. Луцькводоканал також має іменні люки з написом "Луцькводоканал. Працюємо для міста з 1925".А загалом географія люків у нашому місті широка – від Керчі до Полтави, від Бялогона до Верхньодніпровська.Частина з них маркована літерами: ГТС – міська телефона система (городская телефонная связь), К – кабель або каналізація.Якщо уважно пройтися Луцьком, то можна помітити не лише цікаві люки та старі бордюри. У Центральному парку культури і відпочинку імені Лесі Українки натрапили на стару цеглу-пальчатку. Таку виготовляли у XV-XVII ст. вручну, загладжуючи глину у формах пальцями (звідси і назва). З пальчатки будували Луцький замок та інші будівлі того часу. Окрім пальчатки, там є цегла з штампами луцького цегельного заводу №3.Сергій НАУМУК

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА

Кутові бордюри польських часів на вулиці Шопена.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---