На межі: діти мріють про спортзал і комп’ютерний клас, але ходять до школи в клуб

Тісні класи, відсутність спортзалу, їдальні, комп’ютерного класу, навчання у три зміни – все це про школу в селі Башлики Ківерцівського району. Тут щороку на 1 вересня приходять з надією на зміни і батьки, й учні.

Діти ось уже 20 років тимчасово навчаються у будівлі колишнього клубу. Ще за часів Радянського Союзу стареньку напівзруйновану школу зрівняли із землею. Тоді пообіцяли звести нову. Єдине ж зрушення в цьому питанні – виготовлення проектно-кошторисної документації. Однак вартість будівництва школи, згідно з документами, просто вражає – це майже 100 мільйонів гривень. Зрозуміло, що така сума – непосильний тягар і для сільського, і для районного, і для обласного бюджетів.

Парти впираються в дошки

Приміщення школи-клубу – типове для тогочасного стилю архітектури. На перший погляд – помпезне, двоповерхове. Якби його використовували за першочерговим призначенням, воно мало б усі можливості стати справжнім центром культури та аматорського мистецтва. Натомість давно слугує школою.

– Діти у класах мерзнуть, а в актовому залі узагалі немає опалення, – розповідає нам бабуся, у якої 30 (!) внуків.

Поряд – її сусідки, які активно долучаються до опису бід навчального закладу. У одної з них – 21, а в іншої – 46 внуків.

Башлики – село невелике, та багатодітне. Усього – 1026 жителів. Більша частина населення – діти. Тут три сотні дошкільнят, у школі – 240 учнів. Але, незважаючи на таку демографічну ситуацію, дитсадка в населеному пункті немає і ніколи не було. А останні роки батьки взагалі непокояться, чи буде де здобувати неповну середню освіту їхнім дітям. У Башликах – школа-дев’ятирічка. Навчання у 10 та 11 класах продовжують у ближній Карпилівці.

Директор школи села Башлики Людмила Філюк прогнозує, що в найближчі роки кількість учнів збільшуватиметься.

– Буде майже 350 дітей, – каже Людмила Василівна. – А в нас уже немає де посадити учнів у класах. Парти – під самою дошкою. Цього року ми прийматимемо 35 першачків, а вже у 2019 році їх буде 42.

Опалення у школі-клубі – пічне. Під сходами, які ведуть на другий поверх, – акуратно складені торфобрикет та дрова. Старезні грубки тепло тримають недовго. У деяких класах відчувається специфічний запах від їх нагрівання.

Тато Володимир Гламазда за­уважує, що подекуди в класах дихати практично нічим, школярі часто хворіють. Найбільше дошкуляє кашель.

Діти хочуть спортзал та їдальню

Діти ж в один голос кажуть: мріють про кабінет інформатики та спортивний зал.

– Найгірше те, що уроки фізичного виховання проходять у класах, – зауважує учениця Надія Галас. – А ще дуже хочеться, аби в школі були їдальня та комп’ютерний клас. Уроки інформатики доводиться проводити теоретично.

Однокласник Надії Дмитро Кузьмич, як і всі тутешні хлопці, любить спорт. Тільки в Башликах тренуватися ніде. У школі спортзалу немає. А в надтісних класах навіть мінімальні фізичні вправи важко назвати елементами фізкультури.

У теплу пору року фізвиховання проводять в актовому залі. І хоч місця тут теж обмаль, усе ж, кажуть місцеві, більше, аніж у класах. Узимку в залі й десять хвилин витерпіти важко: температура у приміщенні мало чим відрізняється від вуличної.

Спортивний майданчик поблизу школи – це усього кілька перекладин для тренувань та місце, де можна поганяти м’яча. Тому ті маленькі та молоді башликівці, які не мислять свого життя без спорту, їздять у спортзал карпилівської школи або прямують до Цумані.

Та попри все, навіть в умовах без умов башликівські школярі зав­жди виборюють призові місця у спортивних районних змаганнях.

А ще діти вірять: колись у новій школі буде і їдальня. Адже нині учні їдять прямісінько на партах. Замість гарячих страв – сухпайок, який без перебільшення можна вважати легким перекусом.

– Харчуються школярі печивом, фруктами, соком, – пояснює нам директор Людмила Філюк.

До слова, кабінет керівника нас дуже здивував: кімнатка площею два на два метри, без вікон... І, якби ми не побачили на дверях табличку з написом «Директор», ніколи не здогадалися б, що це приміщення – не комірчина.

Тісняться тут і в бібліотеці. Кабінет, відведений під неї, – теж замалий. Одночасно зайти туди може максимум три учні, та й то розвернутися буде ніде.

Заступник директора школи Ніна Чечотка зазначає, що у навчальному закладі лише сім класних кімнат. Пригадує: як тільки перейшли в клуб, було 120 учнів.

– Найближчі до нас школи – у Карпилівці та Цумані – теж переповнені. За 18 кілометрів – ЗОШ в Олиці. Якщо не побудують нову школу в нашому селі, дітям доведеться їздити туди, – каже Ніна Чечотка. – У Башликах живе 96 багатодітних сімей. Роками нам обіцяють звести нову школу, але ситуація лишається незмінною.

– Ми навіть в Кабінет Міністрів їздили, просили, аби школу та садок нам побудували. Після другої зміни діти повертаються додому по 18 годині неосвітленими вулицями, – додають тати Григорій Лінник та Василь Берестюк.

На нову ЗОШ – захмарна сума

У 2014 році під будівництво нової школи в Башликах виділили земельну ділянку, а у 2016 році виготовили проектно-кошторисну документацію. Згідно із нею, навчальний заклад буде розрахований на 396 учнів. Проект передбачає зведення нової триповерхової споруди, де розташовуватимуться класні кімнати та двоповерховий фізкультурно-спортивний зал з перехідною галереєю на другому поверсі.

Ми приїхали до башликівської громади разом із народним депутатом від УКРОПу Іриною Констанкевич.

Нагадаємо, що питання будівництва нової школи піднімали під час виїзного засідання комітету з питань освіти і науки Верховної Ради, який відбувся за ініціативи Ірини Констанкевич у листопаді 2017 року в Луцьку. Комітет рекомендував Волинській обласній державній адміністрації невідкладно розглянути питання щодо будівництва закладів загальної середньої освіти у селах Грем’яче та Башлики Ківерцівського району.

Народний депутат ще у вересні минулого року подала пропозицію до проекту держбюджету 2018 року щодо виділення 15 мільйонів гривень на будівництво нової школи в Башликах.

– Для того щоб зрушити справу, потрібно переглянути проектно-кошторисну документацію і максимально її здешевити. Сума у понад 90 мільйонів гривень для будівництва однієї школи – величезна, – переконана нардеп.

Ірина Мирославівна розповіла про досвід села Осівці Камінь-Каширського району. Ще з дев’яностих років влада обіцяла там нову школу, тричі замовляли проектно-кошторисну документацію. Але лише після звернення до голови Волинської обласної ради Ігоря Палиці в 2016 році проблему нарешті почали розв’язувати. Відкриття нової школи в Осівцях заплановано вже на 1 вересня цього року. Частину коштів на її зведення залучила також Ірина Констанкевич з фонду соцеконому, левова частка – надходження з Державного фонду регіонального розвит­ку. Додамо, що будівельні бригади сформовані з батьків учнів, а загальна кошторисна вартість навчального закладу в Осівцях – майже 55 мільйонів гривень.

Під час зустрічі у Башликах вирішили створити ініціативну групу із представників громади. Разом з районними та обласними депутатами люди мають намір активно працювати над розв’язанням питання зведення нової школи. Ірина Констанкевич теж пообіцяла підтримку – залучити частину фінансування з фонду соцеконому.

Соломія ДОБРОЛЮБОВА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---