«А можна мені тата? І щоб згоріла Москва»: про що українські діти просять у листах до Святого Миколая

За останні десять місяців уявлення про справжні дива в українських дітей змінилося, адже їхні мрії подорослішали разом з ними.

Тепер вони хочуть повернутися додому з-за кордону, піти до рідної школи або садочка, зустрітися з друзями, не чути завивання сирен і вибухів ракет. Мріють, щоб війна закінчилася. І вороги теж. Про це пише УП. Життя.

Мріють обійняти тата або маму, які захищають їхній мирний сон на фронті. Тисячі з них знають, що цього більше ніколи не станеться. Але продовжують мріяти.

При цьому вони – все ще діти, які хочуть 19 грудня знайти під подушкою конструктор LEGO, ляльку чи «Монополію».

«Святим Миколаєм» для дітей, які втратили батьків на війні, стала благодійна організація «Народний тил – Реабілітація», яка ще з 2016 року збирає кошти та закуповує подарунки дітям полеглих та зниклих безвісти військових. Директорка проєкту Світлана Бахвалова розповіла про маленькі мрії цих дітей та велику місію організації – подарувати їм свято.

Що діти просили у листах до Миколая

Катерина з П'ятихаток Дніпропетровської області, 11 років

Катя – донька військового, учасника Антитерористичної операції на сході України. Її тато загинув на війні. Дівчинка любить малювати, утім у Святого Миколая вона не просить фарби, фломастери чи мольберт. Дівчинка мріє про нові джинси.

Ось що Катя написала у листі до Миколайчика:

«Привіт, Святий Миколаю. Мене звати Катерина. Мені 11 років. Я живу в П'ятихатках. І ще я донька загиблого учасника АТО. Я люблю малювати та гуляти з друзями. Я допомагаю матусі та бабусі. Я люблю солодке, але у мене є друге бажання. Я дуже хочу нові джинси. Надіюсь, ти прочитаєш цей лист».Вероніка з селища Немішаєве, що на Київщині

Вероніка не написала Святому Миколаю, скільки їй років, утім з листа стає зрозуміло, що на свій вік дівчинка втратила надто багато. Спочатку російська армія зруйнували будинок Вероніки – на нього впав снаряд. Згодом – вбила її тата, який пішов захищати Україну на фронті.

«Мій батько служив на війні та загинув 1 вересня. Я за ним дуже сумую і мені його не вистачає», – зізнається Вероніка у листі.

Найголовніші її бажання – це перемога і щоб кожен воїн, який нині боронить Україну, повернувся додому живим.

Утім дівчинка має ще одне невелике прохання до Миколая:

«Хочу, щоб ви мені подарували на свято акриловий світильник-нічник з керуванням з телефона. З любов'ю Вероніка».Станіслав з Луцька

Стас у своєму листі запевняє Миколая, що цього року він намагався поводитися чемно і слухатися маму. У благодійника він просить «стандартний» (насправді – ні) набір подарунків середньостатистичного українця, якого вже дістали росіяни. А саме: дві гаубиці, три протитанкові ракетні комплекси «Джавелін», один автомат, два танки, два БТРи, один вертоліт, 100 ракет, 56 гранат.

«Звісно, я також хочу миру в Україні і щоб згоріла Москва», – пише Стас у листі.

Для навчання хлопець попросив у Миколая ноутбук.Настя

Дівчинка у листі до Миколая зізнається, що цей рік виявився для неї дуже складним. Утім вона не вдається в подробиці – ймовірно, знає, що він і так розуміє. Благодійнику вона бажає здоров'я і мирного неба. У подарунок Настя просить небагато:

«У цьому році я хочу у тебе попросити світлодіодну лампу, яка світиться різними кольорами, і різнокольорову палетку з пензликом. Але палетку – як забажаєш. Дякую!»Антон

Хлопчик у зверненні до Миколайчика розповідає, що його тато хотів для нього купити новий телефон. Однак не встиг. Батько Антона загинув на війні, захищаючи країну, свого сина і мільйони інших українських дітей. Тепер хлопчик сподівається, що новий телефон йому зможе подарувати Миколайчик, якщо у нього є така можливість.

Лист Антона:

«Святий Миколай! Мій Тато хотів подарувати мені нового телефона, але він загинув. Тому я прошу вас за можливості подарувати мені нового телефона».Аня з села Заставне, що на Волині

Ані – 10 років. У своєму листі дівчинка просить у Миколая миру, повернення додому усіх захисників і перемоги для України. А ще подарунків для військових.

Аня зізнається, що цього року в неї не завжди виходило поводитися добре, втім вона старалась. У подарунок дівчинка просить синтезатор.

Ось її лист до Миколая:

«Любий Святий Миколаю! Мене звати Анічка, мені 10 років. Я живу у селі Заставне. Я прошу у тебе, щоб в Україні настав мир, щоб наші Захисники повернулися додому і щоб ми могли піти до школи. Будь ласка, Святий Миколаю, я дуже прошу тебе подарувати мені синтезатор-іграшку. Я цього року старалась бути чемною, хоч не завжди виходило.

Святий Миколаю, прошу тебе про наших військових – подаруй їм подарунки і швидшої перемоги. З любов’ю Анічка».Єлизавета

Лізі – 14 років. Її тато загинув під час Антитерористичної операції на сході України. У дівчинки є сестричка і братик, а ще – багато друзів.

У листі до Миколая Ліза розповідає, що любить займатися спортом, тому просить благодійника подарувати їй спортивний костюм.

«Дуже сподіваюсь, що ти виконаєш моє бажання», – додає дівчинка.Як «Народний тил – Реабілітація» дарує дітям свято під час війни

Світлана Бахвалова волонтерить ще з 2014 року. З 2016-го опікується сім’ями, які втратили рідних-військових, зокрема в рамках благодійної організації «Народний тил – Реабілітація».

Уже сьому зиму проєкт на чолі зі Світланою докладає чималих зусиль, аби подарувати свято дітям, чиї батьки загинули або зникли безвісти, захищаючи країну від російської навали. Такі дітки отримують подарунки не лише до Дня Святого Миколая, але й на Новий рік. Цьогоріч, за прогнозами Світлани, деякі діти дочекаються подарунків й у січні, на Різдво.

«Ми щозими збираємо гроші та обдаровуємо дітей, виконуємо їхні побажання, замовлення і мрії», – розповідає жінка.

У команді благодійної організації працюють жінки, чиї чоловіки загинули на війні. Вони – з Волині, Житомирщини, Харківщини, Дніпропетровщини тощо. 17 жінок опікуються списками подарунків, ще п'ятеро – обдзвонюють родини.

Читати ще: Луцька міськрада та Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом» передали захисникам 1200 комплектів одягу та взуття

Як розповідає Світлана, спочатку, обдзвонюючи відповідні інстанції, команда збирає дані про родини загиблих військових, де є діти. Потім окремо телефонують кожній мамі та пропонують допомогу.

У команді також працюють психологині, які допомагають знаходити точки дотику, адже часто жінки, які втратили коханого чоловіка та батька своїх дітей, можуть бути розбитими та не мають навіть внутрішнього ресурсу, щоб створити свято для малечі.

«Вони знають, як вмовляти, бо інколи мамусі нічого не хочуть, їм світ немилий. Але свято дітям ніхто не скасовував. Діти залишаються дітьми», – наголошує Світлана.

Процес супроводжується наданням копій деяких документів: свідоцтвами про народження дитини, про шлюб і про смерть члена родини, а також заявою на отримання подарунка. А ще мами надсилають малюнки та листи дітей з їхніми бажаннями.Коли команда уже знає, кому, куди і які подарунки потрібно відправити, жінки складають списки з посиланням на конкретний подарунок і даними отримувача.

Директорка благодійної організації також розповіла, які побажання озвучили діти у листах до Миколая цьогоріч:

«Маленькі дітки – музичні іграшки, старші дівчатка трьо-чотирьох рочків – пупси, хлопчики – роботи, розвивальні ігри, набори для малювання, мольберти, «Монополію», дуже багато конструкторів LEGO, LED-лампи настільні, спортивні костюми, куртки, постіль, павербанки, укулеле, гантелі, м'ячі, кігурумі, іграшкові замки і будиночки з маленьких цеглинок. Також ми відправимо понад десяток комп'ютерів, планшети і телефони, велосипеди. Іноді дитинка не розуміє і хоче собі щось маленьке, то у такому разі ми додаємо ще щось від себе».

Читати ще: За велінням серця: подружжя ковельчан волонтерить із перших днів війни

Якщо дитина попросила дорогу річ, як-от ноутбук або телефон чи планшет, то команді доводиться враховувати певні фактори. Утім здебільшого вони нікому не відмовляють, наголошує Бахвалова.

«Купуємо, коли, наприклад, бабуся дітками опікується. Ми не відмовляємо, звісно. Про це і мови не може бути. Де трохи більше дітей – купуємо і комп'ютер. Загалом діти просили скромні подарунки. Одна дитина навіть замовила своїй киці якийсь шикарний корм. Оце такі наші діти. Один хлопчик замовив дороге кермо. То я радилася з айтівцями і вони сказали, що це достойна річ», – розповідає директорка.

За її словами, часто бувають і ситуації, коли діти на запитання, що він/вона хоче на свята, відповідають: «А можна мені тата?»Проєкт існує завдяки небайдужим українцям, які вкладаються не лише фінансово, але й беруть на себе завдання самотужки закуповувати подарунки дітям, які потім відправляють до своєрідного розподільчого пункту. Деякі – просто надсилають іграшки та солодощі, які потім додають до основних подарунків.

Станом на зараз команда опрацювала близько тисячі заявок, утім цього року Світлана очікує, що їх буде ще не менш як дві тисячі.

«Якщо коштів не вистачатиме, то ми щось вигадаємо. Бо це діти. Ми не будемо відкладати їхню радість», – наголошує Світлана Бахвалова.

Нині кожен небайдужий українець може стати Святим Миколаєм для дитини, яка втратила тата або маму на війні. Долучитися до здійснення маленьких і трохи більших мрій українських дітей можна за посиланням.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---