USD 40.90 41.30
  • USD 40.90 41.30
  • EUR 41.00 41.25
  • PLN 10.25 10.50

«Я бажаю, щоб ми зібралися на Театральному майдані відсвяткувати перемогу», – Луцький міський голова. Інтерв’ю

9 Вересня 2022 16:00
Цього року День міста в Луцьку відзначають 10-11 вересня. Торік 936-й день народження обласного центру святкували як годиться – із концертами за участі відомих українських артистів, із пізнавальними квестами, екскурсіями та з різноманітними спортивними дійствами. Нині – не до гучних розваг.

Про життя міста в умовах війни та відкладені до перемоги плани – в інтерв’ю Інформаційного агентства Волинські Новини з Луцьким міським головою Ігорем Поліщуком.

ЩОЙНО ВИЇХАВ ІЗ ДОМУ, ПРОЛУНАЛИ ВИБУХИ

937-му річницю Луцьк відзначає в реаліях воєнного часу. Не вперше за свою довгу історію, але вперше для більшості його жителів. Ігорю Ігоровичу, чи вірили, що у 2022 році в Україні розпочнеться велика війна?

Думаю, у 2021-му абсолютна більшість українців не очікувала повномасштабного вторгнення. Ніхто не сподівався, що війна охопить фактично всю територію країни. У лютому 2022-го, звичайно, багато людей у зв’язку з різною інформацією почали сумніватися в тому, що нам вдасться уникнути такої війни.

Я сподівався, що її таки вдасться уникнути, але розумів: немає стовідсоткової гарантії, що росія не здійснить повномасштабного вторгнення. Після того як путін заявив, що рф визнає псевдореспубліки, я розумів, що збройний конфлікт з-за меж «ДНР»/«ЛНР» може поширитися на всю територію Донецької та Луганської областей, однак не вірив, що агресія розповсюдиться територією всієї України.

На фоні загострення ситуації в лютому ми почали готуватися: перевіряти укриття, працювати з територіальною обороною, проводити навчання для населення, наповнювати сайт міської ради відповідною інформацією та здійснювати інші заходи.

Що відчували, коли стало відомо про початок відкритої війни? Якими були ваші перші емоції та дії, коли в Луцьку вранці 24 лютого пролунали вибухи? Чи знали ви, що робити?

До 24 лютого ситуація загострювалася з кожним днем, тому 24-го прокинувся ще до шостої ранку – раніше, ніж зазвичай. Прочитав новини, дізнався, що розпочалося повномасштабне вторгнення, швидко зібрався на роботу, аби вжити першочергові заходи, пов’язані з безпекою в нашому місті. Щойно виїхав із дому, пролунали вибухи. У той момент я (як, напевно, більшість людей) не розумів, де вони відбуваються. Зателефонували з військової адміністрації і я одразу поїхав туди.

Не можу сказати, що дуже переживав за своє життя – переживав за людей. У перші хвилини не було зрозуміло, чи є людські жертви, наскільки пошкоджено інфраструктуру. Дорогою мені повідомили, що ударів було завдано по території нашого військового аеродрому. Із приміщення котельні на вулиці Карбишева повилітали шибки. Ми не знали, чи будуть повторні удари, тому швиденько відключили котельню, щоб уникнути вибуху. Одразу ухвалили рішення про скасування занять у школах, садочках.

Протягом дня вирішували, як нам далі жити в таких умовах, а ввечері у стінах військової адміністрації зібралися на засідання Ради оборони області. 24 лютого була інформація (ми не могли її спростувати) про те, що готують сухопутний наступ з боку білорусі. На нараді були присутні силовики. Ми обговорювали, що можемо вдіяти. Було ухвалено багато рішень, зокрема про термінове облаштування блокпостів.

Ми зателефонували будівельнику Вайману Руслану Олексійовичу, у якого попросили блоки, зателефонували Балицькому Сергію Івановичу, у нього попросили маніпулятор... Навантажили автомобілі блоками і почали розвозити їх на місця, узгоджені з поліцією, військовими. Так минуло 24 лютого.
Також було організовано добровольчий батальйон, комунікаційний центр, пункт збору гуманітарної допомоги…

Ми запросили людей, які мають військовий досвід (ветеранів війни на сході України, керівників громадських організацій, які об’єднують ветеранів, афганців), аби згуртувати зусилля всіх, хто знає, як потрібно діяти в такій ситуації, хто вміє тримати зброю в руках, хто має досвід участі в бойових діях. Так було засновано батальйон оперативного реагування «Луцьк».

Фактично наступного дня після повномасштабного вторгнення було ухвалено рішення про утворення Луцького центрального пункту допомоги. За кілька днів було розгорнуто Центр надання допомоги вимушено переселеним особам. Багато працівників міської ради перейшли на роботу, пов’язану з питаннями гуманітарної допомоги, забезпечення переселенців, військовослужбовців.

МИ НЕ МОЖЕМО БУТИ ПЕВНИМИ НА 100%, ЩО НАСТУПУ З БІЛОРУСІ НЕ БУДЕ

З 24 лютого була реальна загроза ймовірного сухопутного наступну з боку білорусі. Яка ситуація нині? Чи зберігається ця загроза?

Загроза зберігається завжди. Навіть сьогодні ми на всі 100% не можемо бути певними, що наступу не буде. Але є низка причин, які свідчать про те, що такий наступ малоймовірний або що успіх такого наступу сумнівний. Ці причини можна поділити на військові та невійськові.

Військові. Наші прикордонники провели серйозну роботу з укріплення кордону, вирили протитанкові рови, які заповнили водою, зробили вали, які не дозволять проїхати ворожій техніці, встановлюють залізобетонний паркан, облаштували відеоспостереження, аби ми завчасно бачили, чи відбуваються якісь рухи. До того ж, північ Волині – це болота. Техніки, яка зможе подолати їх, немає. Тобто якщо білоруські війська все-таки розпочнуть наступ, то муситимуть рухатися дорогами, де будуть як на долоні.

Розуміємо: аби операція мала успіх, необхідна велика кількісна перевага – хоча б у три рази. На сьогодні чисельність армії республіки білорусь – 48 тисяч людей, включно з кухарями, офіцерами зв’язку та іншими. Це загальнодоступна інформація. Тому не уявляю, що на Волинь кинуть 20-25 тисяч військових. Навіть якщо й кинуть, то немає гарантії їхнього успіху чи якогось просування.

Невійськові причини. У республіці білорусь – політично складна ситуація. Ми бачили результати різних соціологічних опитувань, які говорять про те, що більшість білорусів не підтримують участь їхньої країни у війні російської федерації проти України. І якщо буде наказ про сухопутний наступ (тоді білорусь перейде зі статусу пособника у війні в статус безпосереднього учасника), ми не знаємо, як відреагує білоруське суспільство, що вчинять білоруські військові. Згідно з інформацією, яка надходить з абсолютно різних джерел, настрої в білоруських військових різні. Вони розуміють, що це не їхня війна, тому їхня мотивація щодо участі в ній доволі сумнівна.
Окрім того, перехід білорусі у статус безпосереднього учасника війни проти України загрожує цій країні ще більшими міжнародними санкціями, ще більшою ізоляцією, зокрема економічною. Враховуючи нинішню економічну ситуацію, думаю, це дуже небезпечно, й лукашенко це розуміє.

Волинь – прикордонна область, розміщена біля кордону з Польщею – країною-членом НАТО. І якщо воєнні дії відбуватимуться неподалік польського кордону, невідомо, як відреагує країна. Цілком імовірно, що вона надасть військову допомогу чи якимось чином візьме участь у воєнній операції.

Сукупність цих факторів дозволяє говорити про те, що сухопутний наступ з боку білорусі малоймовірний. Навіть якщо він відбудеться, його успіх – під великим знаком питання. Однак на 100% гарантувати, що наступу не буде, сьогодні дуже важко. Ми не знаємо, чим керується в ухваленні рішень лукашенко.

ЗАРАЗ У ЛУЦЬКІЙ ГРОМАДІ – ДО 10 ТИСЯЧ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ

Скільки переселенців прийняла Луцька громада і чи впоралася з цим викликом?

Офіційно зареєстровано близько 16,5 тисячі переселенців. Таку кількість довідок про статус вимушено переміщеної особи видав департамент соціальної політики. Реальна кількість переселенців, які пройшли через наше місто, значно більша, тому що не всім така довідка необхідна (вона потрібна, наприклад, для отримання гарячих обідів чи соціальних виплат). Згідно з нашими даними, Луцька громада прийняла приблизно 20 тисяч переселенців. Деякі вже повернулися додому в Київську, Чернігівську, Житомирську, Сумську області, інші населені пункти. Деякі були в нас транзитом. За орієнтовними підрахунками, зараз кількість переселенців у Луцькій громаді сягає до 10 тисяч людей.

Першочергово переселенці зверталися з матеріальними питаннями. Продукти харчування, одяг, засоби гігієни, дитяче харчування, речі, необхідні для дітей: усе це переселенці отримували і продовжують отримувати в Центрі надання допомоги внутрішньо переміщеним особам, що розташований у приміщенні Палацу урочистих подій і діє на базі управління соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді.

Із середини березня до сьогодні переселенцям було видано понад 265 тисяч гарячих обідів у межах «Соціальної їдальні». Цей проєкт, який ми запустили разом із Фондом Ігоря Палиці «Тільки разом», продовжує діяти, але в дещо іншому форматі.

У місті залишилася одна соціальна їдальня. Вона працює на базі Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти, що на вулиці Винниченка. Прохарчуватися можна за соціальною ціною – переселенці за гарячий обід доплачують усього 25 гривень.
Багато людей, які виїхали з територій, охоплених активними бойовими діями, втратили близьких, майно, заощадження, роботу й потребують психологічної підтримки. Тому в Палаці урочистих подій було розгорнуто психологічний штаб, де на волонтерських засадах працюють психологи. Психологічну консультацію можна отримати і телефоном, і безпосередньо в приміщенні штабу. Було організовано виїзди до місць проживання переселенців.

Попри те, що Луцьк прийняв багато переселенців, про релокацію великих підприємств говорити не доводиться. Чому переселенці не хочуть тут провадити бізнес?

До нас переїхало близько 40 суб’єктів господарювання, які звернулися по допомогу до Луцького центру підтримки евакуації та адаптації бізнесу. Роботу цього центру ми запустили на базі департаменту економічної політики. Там представникам бізнесів надавали всебічні консультації. Ми сформували базу приміщень, які можуть зацікавити підприємців (це склади, виробничі приміщення, вільні земельні ділянки).

У травні-червні я спілкувався з колегами із сусідніх областей. І, на моє здивування, кількість суб’єктів господарювання, які переїхали в Рівне, Івано-Франківськ чи Тернопіль, теж не була рекордною.

До нашого міста переїхали різні підприємства: і ті, які мають велику кількість працівників (наприклад, підприємство з галузі переробки відходів, офтальмологічна клініка або підприємство, яке постачає продукти у ресторани азійської кухні з усієї України), і ті, де є кілька найманих працівників.

Звичайно, постійна напруга в інформаційному просторі, пов’язана з можливим наступом з боку білорусі, відлякала певну кількість підприємців, які розглядали Волинську область як можливе місце для релокації бізнесу. Однак у тих областях, які не межують із білоруссю, наприклад, в Івано-Франківській громаді, також немає великої кількості релокованих підприємств. Думаю, це пов’язано з низкою причин, зокрема з очікуванням представниками бізнесів стабілізації економічної ситуації в Україні.

У ШКОЛІ ВЧИТЕЛЬ ТОЧНО ПРОВЕДЕ ДІТЕЙ В УКРИТТЯ

Почався новий навчальний рік, і питання номер один – безпека дітей та педагогів. Батьки розділилися на два табори: одні – за очне навчання, інші – категорично проти. То чи безпечно нині в дитсадках і школах громади?

Відносно безпечно. На жаль, місця в Україні, яке було б на 100% безпечним, сьогодні немає. Жодне укриття не зможе витримати прямого влучання окремих типів сучасних ракет.

Були різні, абсолютно полярні думки щодо організації навчального процесу. Ми провели опитування серед батьків учнів нашої громади. У ньому взяли участь більшість батьків – понад 23 тисячі людей заповнили онлайн-форму, яку розповсюджували керівники закладів освіти. 59% батьків виступили за очну або змішану форму навчання. Що таке змішана форма навчання? Це коли певну кількість часу, наприклад, тиждень-два, одні класи ходять до школи, інші – навчаються дистанційно, а потім навпаки. Укриття не може прийняти, наприклад, дві тисячі дітей, які вчаться в школі, навіть за умови розподілу навчального процесу на зміни.
Коли ми оглядали шкільні укриття й почалася жвава дискусія під однією з моїх публікацій у Facebook, я запитав батьків, чи вони справді вірять у те, що коли ідуть на роботу й залишають дитину вдома, під час повітряної тривоги вона спускається в укриття чи хоча би ховається у коридорі. На мою думку, вірити в це марно.

Визначити ймовірність влучання ракети в школу чи багатоквартирний будинок неможливо. Але у школі вчитель точно заведе дітей в укриття.

Було багато побоювань, чи діти встигнуть сховатися. Першого дня навчання була справжня повітряна тривога і жодних проблем з евакуацією учнів не виникло. Педагоги супроводили дітей в укриття, де вони очікували закінчення тривоги, аби повернутися на заняття.

Спеціальна комісія, яка включала, окрім працівників міської ради, представників ДСНС і Держпродспоживслужби, допустила до роботи в очному форматі 33 школи нашої громади із 38. Ми зробили максимум того, що від нас залежало, аби підготувати укриття. Сьогодні в окремих укриттях допрацьовуємо ситуацію. Наприклад, у школі №3 – труднощі, пов’язані з підтопленням підвалу, бо заклад розташований на плавунах. А укриття музичної школи імені Фридерика Шопена слугуватиме також для учнів школи №1, тому що остання не має власного.

Школи, які не допущено до очного навчання, розміщені в сільській місцевості. Вони не мають ні підвалів, ні жодних укриттів поблизу. Учням запропоновано онлайн-навчання або очне навчання з можливістю доїзду шкільним автобусом до найближчої школи з укриттям.

Війна цілком усе змінила. Які плани мав Луцьк на 2022 рік? Від чого довелося відмовитися?

Плани були грандіозні, й ми були повністю готові до їх реалізації. Зокрема це завершення капітального ремонту проспекту Волі (те, чого багато лучан очікують), капітальний ремонт проспекту Відродження, ремонт бульвару Дружби народів, початок реконструкції парку 900-річчя, будівництво п’яти нових скверів, нового урбан-парку, облаштування стадіону на території школи №24, мультифункціональних спортивних майданчиків у різних мікрорайонах, ремонт прибудинкових територій та багато іншого.
На жаль, у зв’язку з воєнним станом більшість проєктів не вдасться реалізувати. Кабінет Міністрів ухвалив постанову №590, яка забороняє здійснювати видатки на капітальні об’єкти, а, наприклад, ремонт проспекту Волі є капітальним об’єктом. Вважаю, що його необхідно було би завершити, тому що люди відчувають незручності, коли ходять недоробленими тротуарами чи коли очікують громадський транспорт на недороблених посадкових майданчиках. Те саме можна сказати про ліцей у Заборолі, який ми мали добудовувати. Сьогодні це неможливо навіть за наявності коштів. Повернемося до цих питань після нашої перемоги.

БАЗОВА ІНФРАСТРУКТУРА МАЄ БУТИ В НАЛЕЖНОМУ СТАНІ НАВІТЬ У ВОЄННИЙ ЧАС

У Луцьку все-таки тривають поточні ремонти. Які проблемні місця є і чи вистачає коштів на ці потреби?

Незважаючи на умови воєнного часу, дорожня інфраструктура має бути в належному стані. Тому приблизно на 30 вулицях нашого міста проведено поточний ремонт для того, щоб забезпечити нормальні умови учасникам дорожнього руху. На окремих ділянках були такі ями, через які виникали аварійні ситуації.

Звісно, розмітка – це безпека. Особливу увагу приділяємо пішохідним переходам біля навчальних, медичних закладів, осьовій розмітці, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків. Орієнтовно 70% дорожньої розмітки в Луцьку поновлено.

Намагаємося навіть проводити окремі роботи на дорогах у селах нашої громади, тому що люди давно чекають на ці ремонти. В окремих селах жителі навіть не можуть автомобілем проїхати до своїх домівок – у такому поганому стані там дороги. Звичайно, не можемо з цими ремонтами набрати такого розмаху, якого хотіли б, але намагаємося приділити увагу найбільш проблемним дорогам у кожному старостинському окрузі.

Здійснюємо заходи з санітарного прибирання, озеленення тощо, аби наше місто було охайним і комфортним. Є різні думки щодо цього: хтось каже, що не потрібно косити траву та ремонтувати дороги. Натомість я вважаю, що базова інфраструктура має бути в належному стані навіть у такий непростий час.

Ба більше, якщо йдеться про наші комунальні підприємства, то нам навіть вдається рухатися вперед. Зараз «Луцькводоканал» замінює одну з найбільш аварійних мереж – 800 метрів магістрального водогону, що на проспекті Відродження. З початку року там було близько 40 пошкоджень.
Вдалося знайти і виділити кошти на придбання нового сміттєвоза для «Луцькспецкомунтрансу». До кінця 2023-го хочемо повністю відмовитися від старих іржавих КамАЗів. Також розпочали кампанію з оновлення сміттєвих контейнерів, оскільки багато металевих баків вичерпали свій ресурс і потребують заміни. Наше комунальне підприємство вже придбало пластикові контейнери німецького виробництва. Також купило самоскид, аби наводити лад на території полігону твердих побутових відходів у Брищі.

Своєю чергою, «Луцьктепло» активно готується до опалювального сезону. Замінено найбільш аварійну магістральну мережу (понад 300 метрів) поряд із ринком «Формула». Замінено частину мережі на бульварі Дружби народів. Проведено гідравлічні випробування, щоб уже сьогодні визначити найбільш аварійні місця, а не на початку опалювального сезону змушувати людей сидіти без тепла, допоки полагодять мережу на тому чи тому відрізку.

На жаль, у Луцьку, як і в інших містах України, мережі зношені, й уникнути поривів не вдасться. Аби їх якнайшвидше ліквідувати і пустити тепло в домівки лучан, збільшили кількість бригад, які здійснюватимуть ремонтні роботи. Сподіваємося, що опалювальний сезон в нашій громаді розпочнеться успішно.

Опалювальний сезон – болісна тема для всіх українських міст. Прогнозують, що він буде напрочуд складним. Як Луцьк готується до можливих несподіванок?

Місяць тому ми разом із головою обласної військової адміністрації Юрієм Погуляйком, моїми колегами з інших громад були на нараді за участі міністра розвитку громад і територій Олексія Чернишова. Нас запевнили, що газ закачують у сховища і його вистачить. Сподіваємося, так і буде.

На випадок, якщо щось не вдасться, ми беремо участь у проєкті USAID. Ми сформували замовлення на величезну кількість наметів, буржуйок (аби організувати пункти обігріву для людей в умовах критичної ситуації), дизельних генераторів (щоб дати живлення закладам критичної інфраструктури, якщо не буде електроенергії), іншого обладнання. Також замовили модульні котельні для обігріву закладів критичної інфраструктури.

Усе обладнання маємо отримати до кінця жовтня, а модульні котельні – на початку грудня.
ЛУЦЬК НЕ ВТРАТИВ ЖОДНОГО ҐРАНТОВОГО ПРОЄКТУ. НАВІТЬ РОЗПОЧИНАЄ НОВІ

Одне з найпроблемніших для нашого міста – питання боротьби з неприємними запахами. Цьогоріч стартували роботи з капітальної реконструкції очисних споруд «Луцькводоканалу». Коли лучани відчують перші результати?

На жаль, багато українських міст втратили можливість реалізовувати ті чи ті проєкти, пов’язані з отриманням міжнародного фінансування. Луцьк не втратив жодного такого проєкту. Ми продовжуємо реалізовувати всі ґрантові проєкти й навіть розпочинаємо нові. Наприклад, отримали 1,8 мільйона євро від НЕФКО на переобладнання одного з приміщень Луцького національного технічного університету під житло для переселенців на вулиці Софії Ковалевської. Уже оголошено тендер на ці роботи.

Щодо реконструкції очисних споруд «Луцькводоканалу», то завершується підготовка технічного завдання для оголошення тендеру. Очікуємо, що переможець стане відомий уже цього року, а з наступного він зможе приступити до виконання робіт на очисних спорудах.

Ми першими серед усіх водоканалів України придбали таке обладнання, як мультишнековий дегідратор або станція осушування мулу. Одна з проблем, у зв’язку з чим виникає неприємний запах, – використання мулових карт у процесі очищення стоків, які потрапляють на очисні споруди. Мул, який утворюється під час очищення стічних вод, потрапляє на мулові карти, де доосушується. У процесі його доосушки, що триває близько двох років, під дією сонячних променів і високої температури виникають неприємні запахи, які потоками повітря доносяться до міста.

Загалом на території очисних споруд нараховується 16 мулових карт. Зараз, коли запрацював мультишнековий дегідратор, ми їх не використовуємо. Мул відразу потрапляє на станцію осушування. Осушений мул вивозимо у Брище для пересипання чи обвалування полігону твердих побутових відходів або віддаємо фермерам, які застосовують його як добриво.

Тобто з процесу очищення стоків ми виключаємо мулові карти. Очікуємо, що вже наступного року це дасть ефект.Зараз доосушуємо мул, який накопичився на очисних за багато років, і в жовтні будемо працювати з фермерами, аби вони його вивозили. Сподіваємося, певну кількість мулу вдасться вивезти навесні, щоб уникнути появи неприємних запахів.

На жаль, при проєктуванні очисних споруд за радянських часів було допущено помилку, тому що вони розміщені дуже близько до Луцька. У більшості міст очисні споруди також є джерелом неприємних запахів, але у зв’язку з тим, що вони розташовані на значній відстані від населеного пункту, неприємні запахи не доносяться до житлових районів.

Хочу наголосити, що з 1973 року, коли збудували першу чергу очисних споруд, не було проведено жодного капітального чи серйозного поточного ремонту. 2019 року ми почали заміну повітродувок, насосів, двигунів та іншого обладнання на наших очисних.

Нещодавно місцевий бізнес закликали контролювати якість стоків, які потрапляють на очисні споруди «Луцькводоканалу». Про що вдалося домовитися?

Відповідно до загальноєвропейської практики, окремі підприємства розміщують спеціальний аналізатор у місці, де стічні води, які утворюються в результаті їх діяльності, потрапляють у каналізацію. Це обладнання в онлайн-режимі передає інформацію у водоканал, який таким чином контролює перевищення тих чи тих показників.

Ми будемо спонукати підприємства, визнані потенційно шкідливими, встановлювати таке обладнання, аби «Луцькводоканал» міг контролювати якість їх стоків.

Коли на очисні потрапляють стоки, що містять специфічні хімічні елементи, відбуваються реакції, які можуть посилювати неприємні запахи. Тому окремі підприємства мають облаштувати власні мініочисні, щоби стоки, які потрапляють у центральну каналізацію, відповідали правилам приймання стічних вод.

Луцьк мав грандіозні плани у сфері громадського транспорту, однак економічна криза здатна кардинально змінити все. Чи даєте раду заявленим планам?

На щастя, нам вдалося завершити реалізацію проєкту «Міський громадський транспорт в Україні» та отримати всі передбачені ним тролейбуси.

Незважаючи на воєнний стан, справи на Луцькому підприємстві електротранспорту йдуть добре. Затримка зарплати мінімальна. За цей рік нам вдалося погасити велику кількість боргів із єдиного соціального внеску, перед Пенсійним фондом, із ПДФО, які мало ЛПЕ. Таким чином ми уникнули подальшого нарахування штрафних санкцій, пені та фінансово оздоровили підприємство.

Ми беремо участь у наступному проєкті «Міський громадський транспорт в Україні ІІ», у рамках якого передбачено закупівлю 30 тролейбусів, частина з яких буде з автономним ходом.
Сьогодні пасажиропотік в електротранспорті у зв’язку зі зміною вартості проїзду в автобусах збільшився на 20%. Зараз очікуємо подальшого збільшення пасажиропотоку в тролейбусах, адже розпочалося навчання, люди повертаються до міста.

Війна сповільнила плани щодо оновлення транспорту приватними перевізниками, однак автобуси, придбані замість старих «Богданів», продовжують курсувати. Звісно, в силу багатьох причин (і об’єктивних, і суб’єктивних) не все працює ідеально. До війська було мобілізовано багато водіїв. Через це в нас виникали певні проблеми, пов’язані з нестачею автобусів на лінії і з тим, що автобуси з’їжджали з маршруту раніше від години, зазначеної в договорі. Але наш відділ транспорту постійно працює над цими питаннями і сьогодні нарікань уже менше.

Упевнений, після перемоги ми продовжимо цей проєкт і в нашому місті буде більше сучасних комфортних автобусів із відповідним екологічним стандартом.

Чи подорожчає проїзд у тролейбусах?

Поки говорити про це підстав немає. Зважатимемо на те, як ситуація буде складатися на ринку електроенергії. Торік вартість електроенергії за дуже короткий проміжок часу зросла майже втричі, що значно збільшило фінансове навантаження на підприємство електротранспорту. Наприклад, у вересні 2021 року за електроенергію ми заплатили 1,4 мільйона гривень за місяць, а в січні 2022 року – 3,6 мільйона гривень.

МУНІЦИПАЛЬНА ВАРТА ПОТРІБНА, АЛЕ Є ЛЮДСЬКИЙ ФАКТОР

Чимало лучан незадоволені роботою муніципальної варти. Нещодавно ви навіть зробили різке зауваження муніципалам через їхні підходи до боротьби з вуличною торгівлею. Щоправда, ці дії некоректні тільки в моральній площині, а не в юридичній. То де ж золота середина?

У нас є правила благоустрою міста, правила паркування, контроль за дотриманням яких здійснює муніципальна варта. На мою думку, наше місто має бути європейським. Ми не маємо допускати хаотичного паркування, зокрема на тротуарах і велосипедних доріжках, чи стихійної торгівлі, як-от на Привокзальному майдані.

Наприклад, на вулиці Кривий Вал неподалік міської ради «Нова пошта» без дозволу забрала частину тротуару для відвантаження товару. У нас є багато «чорних реєстраторів», які в незаконний спосіб попереводили квартири на перших поверхах у комерцію. Сьогодні там облаштовують сходи, щось добудовують. Підрядники після виконання аварійних робіт мають відновлювати благоустрій. За усім потрібно наглядати.

Читав, що нещодавно спіймали двох рибалок, які ловили рибу в центральному парку. Люди не розуміють, чому цього робити не можна. А рибу в канали парку запускають для процесу біомеліорації, а не для вилову. Процес біомеліорації – фактично єдиний спосіб уникнути заростання каналів водоростями, ряскою, тому там не можна ловити рибу. Натомість у місті й довкола є величезна кількість ставків, де дозволено вилов риби.
Муніципальна варта в тому чи тому вигляді функціонує в кожному обласному центрі. Її робота потрібна. Однак тут (як і в діяльності кожної установи) є людський фактор. Трапляється неправильний вибір форм і методів роботи чи намагання досягнути результату в будь-який спосіб. Це призводить до неприємних ситуацій, як-от випадок із бабусею, яка продавала яблука поблизу залізничного вокзалу. Там торгувало багато людей. Їх попереджали про те, що це заборонено, і просили перейти до яток, розміщених біля пішохідного мосту. Ми їх встановили торік, аби люди могли безплатно там торгувати власною продукцією. Частину вдалося переконати, але знайшлася бабуся, яка категорично відмовилася чути й виконувати законні вимоги муніципалів. Інспектору потрібно було б купити в неї те відро яблук за 100 гривень і вона звідти пішла би. А я ці 100 гривень йому віддав би. На жаль, доводиться вчитися на помилках. Звичайно, ми робитимемо коригування в підходах до роботи муніципальної варти, щоби таких ситуацій більше не було.

Я дав доручення нашим управлінням щодо встановлення яток у тих місцях, де зафіксовано найбільше скупчення стихійної торгівлі (це супермаркети на вулиці Ковельській, Привокзальний майдан, окремі ділянки на проспекті Соборності тощо). Потрібно буде запровадити систему контролю, аби там справді торгували люди, які приносять свою городину, а не перекупи. Цю ініціативу буде реалізовано найближчим часом.

Правопорядок у місті, дотримання комендантської години – напрочуд важливі питання під час війни. Чи безпечно в Луцьку? Як змінилася ситуація зі злочинністю?

Нещодавно на сесії міськради керівник Луцького районного управління поліції Анатолій Близнюк доповідав про стан дотримання законності на території громади за перше півріччя. Відзначається доволі значне зниження рівня злочинності. Звичайно, на це впливають комендантська година та інші обставини.

Однак є багато порушень комендантської години. Буває, зранку, гортаючи новини, читаєш, що під час комендантської години було затримано кількох водіїв, які керували транспортними засобами у стані алкогольного сп’яніння. Тобто люди, знаючи, що під час комендантської години – посилене патрулювання, все одно сідали п’яними за кермо. Це нонсенс.

ДЕРУСИФІКАЦІЯ У ЛУЦЬКУ ВИВАЖЕНА, З ПОВАГОЮ ДО ІСТОРІЇ МІСТА

Війна стала поштовхом до переосмислення радянських і проросійських маркерів, якими наповнено простори та культурне середовище українських міст. Процес дерусифікації триває і в Луцьку, але міській раді закидали, що він відбувається повільно.

Дерусифікація триває у виваженій, спокійній манері. Я не вітаю підхід, застосований в окремих містах, де відразу перейменували кілька десятків вулиць, більшість із яких назвали на честь постраждалих міст.
Думаю, потрібно бути обережними, тому що ми перейменовуємо вулиці на десятки років. Необхідно поважати історію міста. Багато вулиць, які сьогодні доводиться перейменовувати, мають історичні назви. Над дослідженням цих питань працює відділ охорони культурної спадщини з Олександром Котисом на чолі. Потрібно враховувати думку мешканців, які проживають на тій чи тій вулиці. Багато лучан звертаються до нас. Серед останніх звернень – із вулиці Ціолковського. Не зовсім вдалим було рішення комісії про перейменування вулиці Лєскова на вулицю Діда Панаса… Виникають дискусії в процесі засідань робочої групи, комісії з перейменування, адже ми намагаємося враховувати й історичну справедливість, і надбання нашого міста, і думку жителів…

Коли ми побачили жахіття, які відбувалися в Бучі, Маріуполі, інших містах, я написав у Facebook, що ми не можемо далі допускати присутність на меморіалі тих символів, які сьогодні російські загарбники використовують як знамена під час окупації наших українських міст. Їх було швидко демонтовано. Проблеми виникли тільки з зіркою, що на обеліску, адже вона розташована на висоті 36 метрів і важить понад 300 кілограмів.

Наприкінці травня ми знайшли підрядника зі Львова, який пообіцяв за два тижні зняти зірку та виготовити прапор, але в процесі роботи почали виникати труднощі. У середині липня підрядник сказав, що переоцінив свої можливості. Ми шукали інші варіанти. Наприклад, хотіли демонтувати зірку за допомогою крана, однак найвищий кран, який є в області, у підприємства «Житлобуд-2», не підійшов.

Спілкувалися з представниками управління ДСНС у Волинській області, які повідомили, що як допомогу очікують з-за кордону вишку, завдяки якій можна буде дістатися до зірки на стелі. Щойно ця вишка надійшла і її випробували, ми знайшли підрядника, який погодився розрізати зірку на шматки і за допомогою цієї вишки демонтувати. На шматки зірку різали з ранку до ночі протягом чотирьох днів.

Нині думаємо, що розмістити на обеліску: прапор, тризуб чи щось інше.
Хай як розвивалися б події на фронті, українцям не уникнути економічної скрути. Економити доведеться й на подорожах, але в цій ситуації є всі шанси розвивати внутрішній туризм. Який потенціал у Луцька?

Проєкт із реконструкції вежі Чарторийських фактично завершено. До початку повномасштабного вторгнення ми планували, що в травні влаштуємо грандіозне відкриття, запросимо представників дипломатичних кіл, партнерів, які допомагали нам реалізовувати цей проєкт. Однак усе довелося відкласти. Впевнений, що ми презентуємо результати проєкту після нашої перемоги.

Однозначно, це одна з найбільш цікавих нових туристичних локацій в Україні. Окрім того, що ці підземелля мають історичну цінність, є внутрішній дворик, оглядовий майданчик, оригінальний простір. Підземелля дуже великі за площею, вони мають пізнавальне мультимедійне наповнення. До того ж, пов’язані з підземеллями собору святих апостолів Петра і Павла. Ми проводили перемовини з настоятелем собору, отцем Павлом Хом’яком щодо організації спільних екскурсій. Це буде найдовша екскурсія історичними підземеллями в Україні. Запуск цього проєкту значно посилив би туристичну привабливість нашого міста.

Ми мали реконструювати площу Ринок, проводити ремонтні роботи на вулицях Драгоманова, Кафедральній. Знайшли людей, готових узяти в оренду ділянки на вулицях Драгоманова, 15 і Кафедральній, 13 (де зарості, хащі, залишки історичного підземелля) та зробити там щось співзвучне з архітектурою, життям Старого міста, те, що могло би його оживити. Було багато інших планів, однак поки нам не вдалося почати їх реалізовувати. Сподіваюся, повернемося до них після перемоги.

ПОТРІБНО ВДИХНУТИ В СТАРЕ МІСТО ЖИТТЯ

Яка доля Гостинного двору Прайзлерів?

Сьогодні ми вийшли на фінальну стадію підготовки проєкту державно-приватного партнерства, згідно з яким передамо в оренду на пільгових умовах будинок на вулиці Кафедральній, 4 (Гостинний двір). Той, хто виграє конкурс, буде зобов’язаний здійснити реставрацію цієї споруди згідно з усіма правилами і запустити там підприємницьку діяльність. Попередньо йдеться про готель, хостел, заклад громадського харчування чи сувенірну крамницю – те, що пасуватиме Старому місту. Є зацікавлені люди, які, очевидно, братимуть участь у цьому конкурсі.

Пожвавлення в цій локації у майбутньому позитивно вплине на туризм і життя Старого міста загалом. Тому що в нас є багато гарних архітектурних пам’яток, у нас є чудова атмосфера, але немає життя. Це пов’язано, зокрема, з інфраструктурними проблемами, бо потрібно зробити ремонт вулиць, із проблемами містобудівного характеру, допущеними раніше, коли було дозволено будувати ті чи ті споруди в Старому місті, а також із тим, що там мало закладів громадського харчування, крамниць, готелів. Чим може привабити Старе місто людей, окрім замку, підземелля, собору? Необхідно вдихнути в нього життя.

Коли міська влада повернеться до питання ринку «Центральний»?

Є нові власники, які провадять на ринку діяльність. Знаю, що є концепція реконструкції ринку, замовлена в талановитих італійських архітекторів, які працювали над багатьма об’єктами в Європі. За інформацією, яку я маю від власників ринку, вони повернуться до обговорення питання реконструкції після перемоги.

24 серпня з міркувань безпеки не проводили жодних урочистих заходів. Ми пам’ятаємо цей день і сотні повітряних тривог, оголошених у різних регіонах країни. Часто чуємо, що святкування й розваги не на часі. Тож як Луцьк цьогоріч відзначить свій день народження?

Ми говоримо про те, що будемо відзначати 937-му річницю, але не святкуватимемо. У зв’язку з питаннями безпеки, з тим, що багато заходів є недоречними у воєнний час, в період, коли ми ховаємо наших Героїв, у місті заплановано мінімальну кількість подій. Це традиційний заїзд на велосипедах у вишиванках вулицями міста, акція «Українська вишиванка», коли люди утворюють якусь фігуру чи слово, невеликий концерт української патріотичної музики на Театральному майдані та спортивні заходи в Центральному парку.

Щиро сподіваюся, що наступний День міста ми відзначатимемо після перемоги.

Чого бажаєте рідному місту та його мешканцям?

Я хочу подякувати всім лучанам і жителям нашої громади, які вносять посильний вклад у наближення нашої перемоги: служать у Збройних силах України, територіальній обороні чи добровольчих формуваннях, стали волонтерами, допомагають військовим, переселенцям тим, чим можуть.

На мою думку, наша громада гідно пройшла ці пів року, напевно, найбільш складні пів року у своїй новітній історії. Упевнений, що Україна вистоїть, наша громада вистоїть і ми разом зберемося на Театральному майдані, щоб відсвяткувати перемогу.

Ольга ШЕРШЕНЬ

Фото Олександра ЗЕЛІНСЬКОГО
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 3
лучанин Показати IP 9 Вересня 2022 18:14
мер на своєму місці!
Не лучанин Показати IP 9 Вересня 2022 18:37
Так і зробимо
Виборець Показати IP 9 Вересня 2022 19:11
Чому не прозвучала інформація про виконання бюджету, про роботу бюджетоформуючих галузей економіки, про вироблення пріорітетів в забезпеченні життєдіяльності громади, про створення нових робочих місць, про заходи по ліквідації безробіття, про забезпечення соціальним житлом, в першу чергу, військовослужбовців, про проблеми при виплаті заробітної плати, про будівництво тимчасового житла для переміщених осіб, про розробку комплексної схеми просторового розвитку територіальної громади, про будівництво і пристосування ПРУ і бомбосховищ, про хід підготовки до зими і т. п. ?

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus